'Музей безумовної капітуляції' Дубравки Уґрешич дуже мене поті | Slavinska_reads

"Музей безумовної капітуляції" Дубравки Уґрешич дуже мене потішив. Роман, що приніс забуте відчуття "залипання" - коли пірнаєш і занурюєшся в інший світ.

Лірична героїня багато згадує про минуле та міркує про життя в еміграції. В окремі моменти читати про дитинство й ностальгію майже незручно: в моїй голові туга про Югославію десь у одному кластері з тугою про СРСР. Але обійшлося, все в межах пристойності.

Мої улюблені розділи - про материн щоденник і про Лісабон. А ще там є один цікавий розділ про несподіваного гостя та пір'я. Тут без спойлерів :)

Ті, хто читатимуть цей роман, можуть також звернути увагу на цікаві дублі. Десь бачимо одну й ту ж подію, описану очима різних героїв. Десь - перетворення ніби випадкового, аж беньямінівського, уривка-клаптика, який за десяток чи сотню сторінок виявляється повноцінною історією.

А ще тут чудовий переклад Андрія Любки :)