«Тут з хірургів був я, було іще два хірурга, і був із нами тра | Слідство.Інфо

«Тут з хірургів був я, було іще два хірурга, і був із нами травматолог Антон Арестович», — розповідає Костянтин Шелест, лікар-хірург Іванківської лікарні.

Селище на північ від Києва потрапило під російську окупацію практично з перших днів війни. Тоді ж сюди почали привозити перших людей із осколковими пораненнями. Не легше тут було і в гінекологічному відділенні: часом приймати пологи доводилося у темряві, щоб маму із дитиною не помітили окупанти. На додачу до цього, у селищі не було світла та води — її носили до лікарні і санітари, і лікарі у пластикових пляшках.

Одного разу до лікарні привезли когось із керівників росіян із пораненням у живіт. Оперувати довелося під дулами автоматів — в якийсь момент росіяни взяли танком на приціл будівлю лікарні, а автоматники намагалися потрапити в операційну. Врешті вдалося позбутися їх. Хірург каже, що просто виконував свою роботу. І в будь-якій ситуації важливо залишатися людиною і фахівцем, навіть тоді, коли до тебе на стіл потрапляє нелюд.

Іванків звільнили одним із останніх — звідси окупанти через Чорнобильську зону відступили на північ. Утім, селище практично не постраждало від обстрілів, оскільки, за місцевою байкою, Костянтин Шелест під дулом автомата прооперував російського генерала. Ми розпитали його та інших мешканців Іванкова про цю історію та життя в окупації