Трупів було дуже багато, бо стріляли щодня. Кожного ранку росіяни піднімали літак і весь день гатили. А потім була ніч — найстрашніший для нас час доби. У підвалі перебувати було неможливо, діти хворіли і ми спали просто у коридорі на першому поверсі. Крізь зашторені вікна ми бачили сяйво від снарядів — це було справжнє пекло. Діти досі навіть від звуку грому лякаються і падають на підлогу — розповідає Олена, якій разом із родиною вдалося виїхати із Маріуполя.
37-річна Олена та її родина прожили в палаючому Маруполі без води та їжі майже місяць. Разом з братом, невісткою та трьома дітьми — вони двома автівками самотужки вибирались з міста, минувши десятки російських блокпостів, заміновані села та постійні обстріли.
Історія порятунку з Маріуполя Олени та її родини «Дорогою було так багато трупів, що ми зав’язували дітям очі». Як маріупольска сім’я вибиралася з пекла
