РОЗДУМИ НАД СЛОВОМ БОЖИМ Четвер, 11 лютого, Матері Божої Лурд | СЛОВО ЖИТТЯ

РОЗДУМИ НАД СЛОВОМ БОЖИМ

Четвер, 11 лютого, Матері Божої Лурдської
Бут 2,18–25

Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього". І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось. І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звірові польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної. Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом. Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка. І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка." Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом. А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.

Мабуть, ще з дитинства нам знайома історія про те, як Бог взяв ребро у Адама і створив з нього Єву. «Не добре чоловікові бути самому», – читаємо в Книзі Буття (Бут 2,18). Господь знав потребу Адама, як людської істоти, у відповідному партнері, компаньйоні та другові – і задовольнив цю потребу. Він також створив багато живих істот: всіляких птахів і тварин.
Звичайно ж, Бог розумів, що носоріг і страус не будуть для Адама «братами по розуму», також вівці, кози та бики, попри всю свою корисність, ніколи не зможуть стати для чоловіка придатними партнерами для життя і особистого зростання. Адам потребував когось такого подібного до себе, того, хто міг би запропонувати йому дружбу і спілкування. Крім того, Бог знав, що Адаму знадобиться допомога у виконанні різних повсякденних обов’язків. Саме тому Небесний Отець не просто задовольнив потребу першого чоловіка у супутнику, а дав йому набагато більше, ніж він просив і міг уявити.

Так Бог чинить і по відношенню до тебе. Образно кажучи, у певній життєвій ситуації тобі може здаватися, що потребуєш коня, а Він у відповідь на твоє прохання дає носорога. Або, зголоднівши, просиш у Нього пару яблук, а, замість них, отримуєш цілу яблуню. Невже Господь помиляється? Звичайно ж, ні. Просто Він ще до того, як ти попросиш Його, знає, що тобі дійсно потрібно в даний момент (див. Мт 6,8), і часто дає це, не очікуючи твого прохання.
Сьогодні вислови Господеві свою віру в Його любов і турботу про тебе. Якщо ти просив про щось і, як тобі здається, не отримав, перечитай сьогоднішній фрагмент з Книги Буття і поміркуй над тим, як Бог задовольнив потребу Адама у гідному супутнику життя. А потім проси Святого Духа показати тобі, як саме Він відповідає на твої прохання. Відкинь думки про те, що Бог не чує тебе й не піклується про тебе. Натомість проголошуй свою віру в Його мудрість і своєчасність усіх дарів! А, отримавши яблуню, не розчаровуйся, а сміливо звертайся до Отця за подальшими дарунками!

«Отче, я вірю в Твою досконалу любов до мене і турботу! Дякую за всі дари. Допоможи не змарнувати їх і принести щедрі плоди для твого Царства.»

Отче наш, що єси на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя як на небі, так і на землі. Хліб наш насущний дай нам сьогодні і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим, і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Амінь.

Джерело – «Слово між нами»

@SlovoZhyttia