2022-07-02 19:25:20
#тексти_війни #давінчі #дук_пс
Part 2
Подих перехоплює, з долонь можна витискати піт. Позиція не відповідає в ефір. Хочеться нервово смикатись, адже безпорадність вбиває, хочеться бігти під мінами у напрямку, де тільки що стояли твої друзі, а зараз, як на зло, мовчать в рацію. Ще 10 коротких і треба вирушати, обстріл начебто притих, хоча поки насипали, встиг отримати свою дозу адреналіну, приправлену міксом з порохового диму, землі і пилюки, що вітром знесло прямо в окоп від розриву неподалік.
Поки тиша, можна доречно прогнати в ефірі чи усі цілі. Ну що, погнали? Не будеш же вічно сидіти у цьому окопчику з незграбним перекриттям декількох гілок. Ривок назад, ще один, усе мєлкімі перебєжкамі, наче на кухню після відбою. В ефірі підганяють дізнатися, як там пацани. Поступово підходжу. Врешті одне тіло показується з окопу – у повній нормі. Чудово, уже не достовірна інфа про попередній звіт. Боєць більше розгублений за тих, хто був на чергуванні. Уривками фраз намагаюсь випитати, де інші – лише вказує рукою напрям. Кричу позивні – у відповідь незрозумілий вигук, схожий на пораненого...
Наближаюсь і бачу двох побратимів, зіщулених одне до одного у повному присяді в одному окопі. Глипають на мене очима і видають:"У нас щось рація барахлить, передавали, що усі цілі, ти чомусь не чув..."
На тому виїзді у нас не було жодного пораненого.
(с) Боєць 1 ОШР ДУК ПС ("Вовки Да Вінчі")
Ернст Хмарук.
* * *
https://t.me/smertvorogy
2.9K viewsedited 16:25