святого антонія падуанського — того, який опікун дітей і помічник у пошуку загублених речей — можна преспокійно вважати ще й покровителем ппо.
одного разу на проповідь антонія зібралося стільки людей, що сатані стало зовсім дошкульно. тож пекельні сили вирішили побити слухачів градом, щоб ті розбіглися по домівках і більше на проповіді не ходили. коли над місто наповзла чорна хмара й западали градини, люди справді злякались і мало не розійшлися, але антоній зрозумів, що й до чого, і попросив їх зачекати, поки він помолиться. від молитви хмара розійшлася — і всі побачили біса, якому нічого не лишилося, крім стратегічно відступити в пекло, дорогою вигадуючи пояснення для провалу своєї спецоперації.
цю легенду ілюстрували нечасто; поки що вона мені трапилася лише в одному часослові (на f. 170r) (а ще з рідкісного там можна побачити святого єроніма в жіночій сукенці, f. 184v).
і так, середньовіччя потихеньку повертається.
#чудотворення #добребутисвятим
