на межі хv і хvі століть, поки манускрипти ще не зовсім поступилися місцем друкованим книжкам, можна було спостерігати цікавий симбіоз: друкарі намагалися робити видання якомога більше схожими на рукописи (залишали вільне місце для ініціалів, використовували стилізовані шрифти й червоне чорнило для рубрик, а часом навіть робили окремий розкішний наклад на пергаменті, як гутенберг для своєї найвідомішої біблії), а скриптори полегшували собі переписування, користуючись технологічними інноваціями.
німецький друкар ісраель ван менекен знаменитий повносторінковими гравюрами, але він робив також мініатюрки для, скажімо так, скрапбукінгу: їх можна було купити окремим аркушем, вирізати та вклеїти в ініціали у власній книжці — як і вчинив переписувач францисканського часослова, виготовленого в 1490-х роках. особливо приємно, що зберігся ще й повний аркуш, із копії якого було вирізано святу варвару для цього рукопису.
#куточокбібліофіла