свята франческа римська отримує причастя і свячення на абатису на картині антоніо да вітербо старшого.
на перший погляд франческу складно відрізнити від інших святих благодійниць: рано видана заміж; допомагала вбогим і недужим; заснувала монастир; багато хворіла й умертвлялася. одного разу тесть франчески розлютився на її благодійність і забрав у неї ключі від комори — але повернув їх, побачивши, що запаси зерна й вина чудесно поповнилися. усе як завжди.
та канонізаційні документи показують цікавішу франческу. її незмінною супутницею була ванноцца — чи братова, чи кузина. якось вони захотіли з’їсти лобстера — і лобстер не забарився з’явитися. іншим разом пішли провідати знайому породіллю, але вирішили не сидіти з нею, а усамітнитись у саду при будинку, наче святі пустельниці, і, хоча надворі стояв квітень, їм у руки впали дві стиглі інжирини.
а ще франческа мала дар «розпізнавати вади інших людей». може, й не дивно, що її канонізували не з першого разу.
#добребутисвятим #святітакісвяті
