жаби в середньовічній культурі зазвичай позначають усіляке неприємне, що й не дивно: у біблії вони то пошестю падають на голови невірним єгиптянам, як на оцій мініатюрі з кінця хіі століття, то лізуть із ротів фальшивих пророків. але навіть жаби можуть виявитися дуже корисні.
бернард із клерво, розповідаючи про чудеса святого малахія ірландського, згадує капличку, яку малахій збудував і в якій діялося чимало оздоровлень. якось уночі в тій капличці молилася жінка, а повз проходив варвар; побачивши, що довкола нікого немає, він спробував згвалтувати молільницю. та вона закликала ім'я слуги божого малахія — і сталося чудо: з-поміж її ніг вилізла отруйна жаба, роздута, слизька й огидна (бернард не шкодує епітетів). варвар жахнувся й утік, а жінка лишилась у капличці, дякуючи богові за спасіння.
чи переслідувала потім жаба варвара і чи відкусила йому що-небудь, бернард не пише. у кожному разі, чудова жабонька, так тримати.
#чудотворення
