2022-04-19 19:03:20
Історія Анастасії
Життя Анастасії (ім'я змінено в етичних цілях) було спокійним та благополучним. Свій бізнес, дім – повна чаша, щаслива родина, з якою зможеш усе. Син 14 років, гордість і надія, баскетболіст, що не місяць – турніри по різних містах.
Вони маріупольці.
І для них з початком війни все змінилося кардинально...
В життя увірвалися сирени та обстріли, вибухи і пожежі. Анастасія, яка зналася на тонкощах власної справи, почала розбиратися в різновидах звуків ракет.
На четвертий день не стало світла, потім води і опалення, наостанок відключили газ. Жодного зв’язку з навколишнім світом, родичами з інших міст. Аби зарядити телефони, заводили генератори або акумулятори авто. Та з кожним днем встановлювати зв’язок було все складніше...
Місто, яке колись було квітучим, майже курортним, в момент стало привидом з розбитими вікнами, потрощеними будинками, закритими крамницями.
На очах жінки люди готували їжу на вулиці, розпалюючи вогонь, як в стародавні часи. Це було небезпечно, і одного дня сусід Насті, який знаходився просто неба, потрапив під "гарячі" кулі і загинув.
Родина перемістилася у підвал. Вода вичерпалася, і доводилося ходити до джерела за містом, у полях. У таких умовах померла їхня бабуся. Бабуся, яка народилася у воєнні часи. Її поховали на майданчику у дворі...
На щастя, родині вдалося виїхати до Дніпра неушкодженими. Їхній шлях, повний небезпеки, тривав два дні.
Нарешті у Дніпрі вони отримали прихисток. Міський центр соціальних служб зробив усе необхідне для їхньої адаптації у нашому місті.
Було надано гуманітарну допомогу у вигляді гігієнічних наборів, постільної білизни, рушників, та обов'язкову психологічну допомогу, з родиною неодноразово спілкувалися спеціалісти. Звичайно, для виходу із стресового стану потрібен певний час, але ці мужні люди вже потихеньку йдуть на поправку.
Сподіваємося, надалі у них все складеться якнайкраще. А ми будемо поруч, завжди готові надати свою підтримку
#ВПО #СоціальнаПідтримкаРодин
503 views16:03
Д
