Хто тобі сказав, що ти існуєш?
Подумай над цим питанням, а поки я розкажу тобі історію, про те, як ти втратиш все, що полюбиш. Я розкажу тобі історію, як біль і час забере у тебе все, що матимеш. Я зізнаюсь тобі, що все марно.
– Ось я стою тут на сцені перед вами! Небачений досі атракціон! Калейдоскоп людських життів! Суміш плачу, сміху, радості і смутку, чорного і білого!
Він розводить руками і низько вклоняється – лунають оплески.
– Дякую, дякую! Звісно, ви заплатили немалі гроші за цю виставу, і ми обіцяли вам таємницю. І видовище! Звісно… Спочатку видовище, а потім таємницю. Так от! Пора братися до видовища, правда ж? А таємниця… О-о, таємниця буде неабияка. І, як ви думаєте, що нового може відкрити для себе людина, котра прожила уже ВСЕ?! Тотально все! Бачила смерть і народження у різні часи і у різних світах! О-о, ви навіть не підозрюєте, що це буде.
Він ступає на самий край сцени. Так, що здається – зазивака зараз упаде.
– Обіцяю вам – ви ніколи не забудете цього! Більше того – ви уже не зможете бути таким, як досі. Але ми здивуємо не лише ваші очі і такі вимогливі, такі потужні інтелекти! Ми змусимо ваші серця обливатись кров’ю…
На губах у зазиваки полум’яніє посмішка диявола. Він відступає назад, аж поки не розчиняється у пітьмі сцени. Знову лунають гучні оплески. І ми повертаємось до питання: Хто тобі сказав, що ти існуєш? А?
Відповідь проста: твоя свідомість… (с) Роман «Різома» Остап Соколюк
