Один із небагатьох “залізних законів” історії:
розкіш перетворюється у необхідність і породжує нові обов'язки. Щойно людина звикає до нової зручності, вона приймає її як обов'язкову умову і розраховує на неї. Настає момент, коли без цього уже неможливо обійтись. Ми стаємо залежні від благ.
“Наведемо приклад: раніше, написавши листа, доводилось йти на пошту і відправляти його. А потім потрібно було чекати кілька тижнів, щоб отримати відповідь. Сьогодні ж я друкую електронний лист, відправляю його адресатові на інший кінець світу, і він миттю бачить моє повідомлення. Через хвилину я можу отримати відповідь. Ось скільки часу я економлю. Хіба не міг би я сказати, що життя стало легше і спокійніше?” - міркує Ювал Ной Харарі у книзі «Людина розумна. Історія людства від минулого до майбутнього».
“Аж ніяк!
У епоху “паперової пошти” люди писали листи лише тоді, коли необхідно було повідомити щось дійсно важливе. Вони не виливали на папір перші-ліпші думки, а старанно продумували, що потрібно сказати. І відповідь розраховували отримати таку ж обмірковану. Сьогодні ж я отримую щодня півсотні листів і всі очікують на миттєву відповідь. І це стосується й інших благ цивілізації.
Ми прагнули зекономити час, а замість цього перемкнули бігову доріжку на наступну швидкість. І тепер наші дні ще більше наповнені клопотами і ми ще більше нервуємось та не контролюємо наше життя”.
