Get Mystery Box with random crypto!

Spartak Subbota

Логотип телеграм -каналу spartak_subbota — Spartak Subbota
Адреса каналу: @spartak_subbota
Категорії: Психологія
Мова: Українська
Передплатники: 53.55K
Опис з каналу

facebook.com/subbota.spartak
instagram: @spartaksubbota

Ratings & Reviews

4.00

2 reviews

Reviews can be left only by registered users. All reviews are moderated by admins.

5 stars

1

4 stars

0

3 stars

1

2 stars

0

1 stars

0


Останні повідомлення 4

2023-12-18 09:56:43 Добрий ранок

Емпатія — це здатність розуміти і розділяти почуття іншої людини, розпізнавати емоції та реагувати відповідно до ситуації. Емпатія є важливим аспектом людського зв’язку та соціальної взаємодії, що відіграє чималу роль у побудові та підтримці стосунків.

Загалом існує три типи емпатії:

Когнітивна емпатія: базується на інтелектуальних процесах, передбачає розуміння точки зору іншої людини, її думок, почуття та здатність бачити ситуацію з іншої сторони.
Емоційна емпатія: заснована на механізмах проєкції і наслідування емоційного досвіду іншої людини.
Предиктивна емпатія: проявляється здатністю передбачати афективні реакції іншої людини в конкретних ситуаціях.

Як особливі форми емпатії виділяють співпереживання і співчуття:

Співпереживання — це переживання суб'єктом тих же емоційних станів, які відчуває інша людина, через ототожнення з нею.
Співчуття — один з соціальних аспектів емпатії, формалізована форма вираження свого стану з приводу переживань іншої людини.

Хоча деякі люди від природи можуть володіти вищим ступенем емпатії, це також навичка, яку можна розвинути та зміцнити з часом.
Але, існує декілька факторів, які впливають на наявність та ступінь розвиненості емпатії.

Генетика. Люди можуть мати схильність до більшої емпатії на основі свого генетичного складу. Однак самі по собі гени не визначають емпатію, і фактори середовища також відіграють значну роль.
Структура та функції мозку. Певні ділянки мозку, як-от система дзеркальних нейронів і префронтальна кора, пов’язані з емпатією. Наприклад, дзеркальні нейрони відіграють роль у розпізнаванні та розумінні емоцій інших, відображаючи їхній досвід.
Досвід раннього дитинства. Середовище, в якому виховується людина, може мати глибокий вплив на розвиток емпатії. Діти, які відчувають турботу, підтримку та емоційно сприйнятливий догляд, мають більше шансів розвинути сильне почуття емпатії. Навпаки, дітям, які зазнають нехтування чи жорстокого поводження, може бути важко розвинути емпатію.
Соціалізація та моделювання. Спостереження за емпатичною поведінкою інших, особливо в роки формування, може сформувати розуміння людиною емпатії. Батьки, опікуни та інші важливі моделі для наслідування впливають на ставлення та поведінку дитини щодо інших.
Культурні та соціальні впливи. Суспільства, які цінують співпрацю, співчуття та міжособистісні стосунки, можуть сприяти більшому почуттю емпатії серед своїх членів.
Навчання на основі досвіду. Вивчення різних культур, вправляння в активному слуханні та участь у діяльності, яка заохочує сприйняття перспективи, — усе це може покращити емпатичні здібності.
Рефлексивні практики. Залучення до саморефлексії та уважності, усвідомлення власних емоцій і процесів мислення може полегшити розуміння почуттів інших і зв’язок із ними.

Окрім того, існує ще два специфічних прояви емпатії — емпатичний гнів та страждання.

Емпатичний гнів — це форма емпатичного дистресу та проявляється в ситуаціях, коли людина ображає іншого. Емпатичний гнів має прямий вплив як на допомогу, так і на покарання.

Емпатичне страждання — це стан глибокого переживання болю іншої людини. Це може трансформуватися в емпатичний гнів, почуття несправедливості або провини. Звісно, такий прояв емпатії можна сприймати як просоціальний, однак немає точної впевненості чи служать це мотивом до моральної поведінки.
12.6K views06:56
Відкрити / Коментувати
2023-12-17 10:02:27 Добрий ранок

Фрустрація — це стан, що виникає кожного разу, коли очікувані результати не відповідають зусиллям, які докладаються і людина не може досягти бажаних цілей. Якщо фрустрація призводить до неконтрольованого гніву, депресії, почуття смирення, то стає руйнівною силою.

Фрустрація — це складна емоція, яка має різні прояви у кожної людини.

Підвищена дратівливість
Метушливість
Фізична напруга
Негативізм
Втрата впевненості
Погіршена концентрація
Поверхневе дихання
Прискорене серцебиття
Емоційний дистрес
Відстороненість
Відмова від мети
Депресія
Зловживання алкоголем та наркотиками

Фрустрація має різні джерела, як внутрішні, так і зовнішні.

Внутрішні джерела
Пов'язані з розчаруванням, коли людина не отримує те, що хоче, через справжні або вигадані особисті недоліки. Окрім того, невпевненість у собі, страх перед думкою оточення та соціальними ситуаціями, цілі, що суперечать одна одній ще більше поглиблюють відчуття фрустрації.
Зовнішні джерела
Пов'язані із зовнішніми умовами, наприклад, інші люди, дорожній рух, погода чи речі, які заважають досягненню цілей. Одним із найбільших джерел фрустрації в сучасному світі є відчуття марної трати часу.

В побутовому житті люди стикаються з різними типами проблем та викликів. Окрім того, кожен, незалежно від раси, культурної касти, віросповідання, віку, рівня освіти та професії, має цілі та плани в житті. І в процесі досягання власних висот зіштовхується з розчаруванням. Тож, фрустрація має декілька видів:

Особиста фрустрація
Фрустрація через конфлікти
Фрустрація через оточення
Фрустрація через неотримані відповіді
Фрустрація через брак знань
Фрустрація через нестачу ресурсів

Загалом, фрустрація — не завжди негативне явище. Подібний стан може бути індикатором наявності проблем в житті людини і, в результаті, стати стимулом до змін та покращення якості життя. 
Кілька позитивних наслідків фрустрації:

Мотивація до змін. Розчарування та незадоволеність ситуацією може бути потужним мотиватором для позитивних змін в житті.
Навички вирішення проблем. Для боротьби з розчаруванням часто потрібні навички оцінювати ситуацію, визначати перешкоди та розробляти стратегії для подолання труднощів.
Підвищення стійкості. Подолання розчарування може сприяти підвищенню стійкості. Коли ви стикаєтеся з труднощами та долаєте їх, ви розвиваєте розумову й емоційну силу, яка допоможе вам ефективніше справлятися з майбутніми викликами.
Емоційна обізнаність. Розуміючи основні причини свого розчарування, людина отримує уявлення про свої цінності, очікування та сфери особистого зростання. Фрустрація дає можливість для саморефлексії та емоційної обізнаності.
Наполегливість. Розчарування спонукає висловлювати свої почуття, встановлювати межі, захищати себе в різних ситуаціях, самостверджуватися та чіткіше висловлювати свої потреби.
Навчання. Фрустрація стимулює творчість та інновації, вчить шукати альтернативні підходи, терпінню, наполегливості та важливості адаптації до несподіваних обставин.
Здібність до адаптації. Розчарування заохочує до гнучкості у мисленні та готовності коригувати свої дії у разі невдач або несподіваних подій.
Побудова стосунків. Вирішення конфліктів і труднощів разом з іншими можуть зміцнити міжособистісні зв’язки та призвести до покращення комунікативних навичок і розуміння.
12.6K views07:02
Відкрити / Коментувати
2023-12-13 19:50:41 Під час клубу ми не ставимо за мету переконати інших у своїй думці; натомість, ми вітаємо опонента, бо в дискусії ми дізнаємось щось нове та маємо рідкісний шанс зазирнути за лаштунки іншого світогляду.

Підсумки підготувала @annakirel

Цього разу читали і обговорювали "Мудрість психопатів" Кевіна Даттона.

1. Ідеальна особистість чи ідеальна проблема?
У людській популяції психопатів стабільно 1-2%.

Але уявімо, що у вас є інструмент для створення ідеальних психопатів у необмеженій кількості? Харизматичні, привабливі, розумні, захоплюють собою, вільні від кайданів тривоги і докорів сумління, та схожі на поїзд у тунелі, що їде до своєї мети. Вони ті, хто читає вас, наче відкриту книгу, вони імітують будь-які емоції краще Дікапріо, порушники спокою, які будуть говорити з вами, дружити з вами і ... керувати вами?

Допустимо, у вас є такий інструмент. Назвемо його, хм, «штучний інтелект»…

2. Формула психопата
Антисоціальний розлад особистості має 85% ув'язнених. За рівнем поширення у в'язницях це як нежить у дитячому садку.

Але лише 20% ув'язнених є психопатичними особистостями. І це явно не найуспішніші представники Загону П.

Це не одне й те саме, хоча авторам нескінченної безлічі книг дуже хочеться називати «психопатом» серійного вбивцю у в'язниці, а не адвоката чи комерційного директора великої компанії. А ось там їх концентрація, згідно з дослідженнями, суттєво вища. Пам'ятайте про це.

3. Покоління П.
Юне покоління 18-20+ років (звучить передпенсійно) демонструє на 40% більше психопатичних характеристик, ніж попереднє. Зачекайте будувати підступні плани. Психопатичні налаштування – вроджені. А ось це збільшення на 40% - все через низьку соціалізацію (через компуктер). Тому, нове покоління має слабку емпатію, високий нарцисизм і індивідуалізм. Разом з: тривожністю, емоціями, страхами та стандартними здібностями.
Це не джекпот.
Автори досліджень пропонують читати книги, соціалізуватися та сходити до армії. В американській армії, натомість, сказали «більше нам таких не надсилайте».
Та ми самі не те, щоб хотіли…

4. Алкоголіки, дармоїди та інші хіпі – крок вперед!
«Нова людина, психологічний супергерой, брутальний, нудьгуючий, безрозсудно сміливий, але коли обставини вимагають – він божествений». Звучить як реклама елітного клубу, куди беруть не те, щоб всіх.

Проте.

Шахраї, алкоголіки, вбивці, політики, святі, які протестують за все хороше, лауреат Нобелівки, який вкрав дослідження асистента – і вони теж, так. Вони роблять те, що їм потрібно, не звертаючи жодної уваги на навколишній світ. І на вас.

5. На десерт. Про важливе.

Запитання та думки із зали майже по темі. Це те, що завжди є і чого ти ніколи не очікуєш. А тут ще й модератор вийшов на п'ять хвилин:

  - AI усвідомлює людину як свого творця? («Та нормальна у мене самооцінка! Кланяйся мовчки»)
- А коти – психопати? Особливо кастровані. (Взагалі так, але ні. Але може ваш – так).
- Якщо навчити AI відчувати, а потім, припустимо, поєднати це із секс-лялькою, то це вже кримінальний кодекс чи ще ні? (****, не переживай, надувай, поки що можна).
13.3K viewsedited  16:50
Відкрити / Коментувати
2023-12-12 12:12:13 Добрий ранок

Ефект плацебо — це явище, при якому людина відчуває видиме поліпшення свого стану або симптомів після лікування, яке не має терапевтичного ефекту. Це покращення відбувається не завдяки самому лікуванню, а скоріше через віру людини в ефективність лікування. Ступінь прояву явища плацебо залежить від схильності людини до навіювання та зовнішніх обставин під час «лікування», наприклад, від розмірів та кольору таблетки, довіри до лікаря, поважності клініки.

Чимало людей схильні відчути ефект плацебо, але сила його прояву буде різною. Найбільше феномену піддаються люди:

З невротичними розладами
Низькою самооцінкою
Бурхливою фантазією
Які страждають на безсоння
Які активно взаємодіють з навколишнім світом

Механізми, що лежать в основі ефекту плацебо, є складними і включають комбінацію психологічних, нейробіологічних і фізіологічних факторів.

Когнітивні очікування: Позитивні очікування та віра в те, що лікування буде ефективним, можуть призвести до змін у сприйнятті, настрої та суб’єктивних переживаннях.
Минулий досвід: Якщо людина в минулому відчувала позитивні результати певного лікування, у неї можуть розвинутися умовні реакції, які сприяють ефекту плацебо.
Ендорфіни: Мозок виділяє ендорфіни, які є природними знеболюючими речовинами, у відповідь на очікування пацієнта, що сприяє полегшенню болю та покращенню настрою.
Дофамін: Позитивні очікування стимулюють вивільнення дофаміну, нейромедіатора, пов’язаного з винагородою та задоволенням, що також підсилює реакцію на плацебо.
Гормональні зміни: Ефект плацебо може призвести до змін рівня гормонів, таких як кортизол та інсулін. Це свідчить про те, що ендокринна система бере участь у фізіологічних реакціях, пов’язаних з ефектом плацебо.
Зменшення тривоги та стресу: Позитивні очікування та віра в ефективність лікування призводить до зменшення тривоги та стресу, сприяючи загальному самопочуттю.
Символічні аспекти: Контекст, у якому проводиться лікування, а також пов’язані з ним ритуали можуть посилити ефект плацебо. Такі фактори, як зовнішній вигляд препарату поведінка медичного працівника та обстановка можуть впливати на результати.
Особисті та психологічні риси: Індивідуальні відмінності в особистісних рисах, таких як оптимізм і навіюваність, також можуть впливати на сприйнятливість до ефекту плацебо.

Не всі люди однаково сприйнятливі до ефекту плацебо і індивідуальні реакції відрізняться. Саме тому, ефект плацебо має як позитивні, так і негативні наслідки.

ПОЗИТИВНІ НАСЛІДКИ:

Поліпшення самопочуття
Позитивна взаємодія розуму й тіла
Покращені результати клінічних випробувань
Зниження дози ліків

НЕГАТИВНІ НАСЛІДКИ:

Переоцінка ефективності лікування
Обман щодо терапевтичного характеру лікування
Ефект ноцебо (погіршення стану або відсутність результату)
Призначення лікування, якому бракує терапевтичної ефективності
13.3K views09:12
Відкрити / Коментувати
2023-12-11 17:26:47
Абсольвент на 20:00.

Говоримо про занепад лівих ідей, скандал з Гарвардом та Палестинських активістів.

https://youtube.com/live/H7NNpviGUHY?feature=share
14.0K views14:26
Відкрити / Коментувати
2023-12-09 11:03:59 Добрий ранок всім

Лунатизм, також відомий як сомнамбулізм або ноктамбулізм, є розладом сну, який відноситься до категорії парасомній. Включає серію складних дій, які виконуються під час сну в першій половині і триває від декількох хвилин до півгодини.
Серед парасомній виділяють також сонний параліч, тривожні прокидання та нічні жахи.

Основні характеристики лунатизму включають:

Рухова активність: Для лунатиків типовим є ходити, розмовляти, їсти та навіть виходити з дому і керувати автомобілем, не усвідомлюючи своїх дій.
Обмежена обізнаність: Сомнамбули, як правило, обмежено або зовсім не усвідомлюють навколишнє середовище і можуть не реагувати на спроби спілкування.
Амнезія: Більшість сновид нічого не пам’ятають після пробудження.
Виникнення: Лунатизм — це розлад пробудження, який відбувається, коли головний мозок перебуває у фазі нешвидкого руху очей, тож епізоди лунатизму зазвичай відбуваються протягом першої третини ночі.
Частота: Повторюваність випадків лунатування варіюється від людини до людини. Це можуть бути як рідкі випадки, так і може траплятись декілька випадків протягом ночі.

Можна виділити такі типи сомнамбулізму:

Алкогольний. Викликаний зловживанням алкоголю.
Розмовний. Характерний тип для дітей. Мова може бути і чітка, і схожа на бурмотіння.
Поведінковий. Лунатик виконує складні дії уві сні.
Розлад харчової поведінки. Є досить небезпечним типом лунатиму, адже людина не контролює кількість та якість їжі та напоїв, які вживає.
Сексомнія. Несвідома сексуальна активність під час сну.

Хоч лунатизм в основному пов’язаний зі сном і різними стадіями циклу сну, причини сомнамбулізму до кінця не вивчені та включають багато факторів, як фізіологічні, так і психологічні.

Стрес і тривога
Травма або посттравматичний стресовий розлад
Депресія
Генетика
Незрілість нервової системи
Депривіація сну
Лихоманка та хворобливий стан
Менструальний цикл або вагітність
Надмірна активність та виснаження
Побічний ефект від вживання ліків
Вживання алкоголю та психоактивних речовин

Загалом, сновиди не є небезпечними. Наприклад, відомий випадок, коли хворий одягав на себе по 10-11 пар шкарпеток. Але, історії також відомий лунатик-вбивця. Кеннет Паркс під час сну сів в машину, доїхав до родичів своєї дружини та вбив їх.

Тож, декілька фактів:

Поширеність сомнамбулізму в світі становить 4,6–10,3 %
В порівнянні, лунатизм частіше зустрічається у дітей — приблизно 5 % від усіх випадків, 1,5 % — у дорослих.
Найчастіше сноходіння зустрічається у 15% дітей у віці 3-12 років.
Якщо хоча б один із батьків мав сомнамбулізм, то ймовірність виникнення розладу у дитини становить 50%. Якщо розлад мали обоє батьків, то ймовірність збільшується до 90%.
14.2K views08:03
Відкрити / Коментувати
2023-12-07 12:02:46
У випуску намагались зрозуміти, чи змогла б Даша приховати сліди злочину



12.8K views09:02
Відкрити / Коментувати
2023-12-06 10:58:52 Добрий ранок

Самонавіювання (аутосугестія) — процес впливу на власні думки, почуття або поведінку шляхом навмисних і повторюваних уявних стверджень або візуалізацій. Передбачає свідоме спрямування думок на бажаний результат або зміну. Це поняття часто асоціюється з практиками самодопомоги та позитивним мисленням.

Основні методи самонавіювання:

Позитивні твердження: Передбачає повторення позитивних тверджень про себе чи свої цілі.
Візуалізація: Це техніка, за допомогою якої люди подумки уявляють, як досягають своїх цілей або добре працюють у певній ситуації. Вважається, що цей процес підвищує мотивацію.
Постановка цілей: Постановка чітких і конкретних цілей може бути формою самонавіювання. Людина, визначаючи, чого хоче досягти і зосереджуючись на цих цілях, може спрямовувати свої думки та дії на їх досягнення.
Свідомість та медитація: Розвиваючи усвідомленість і концентруючи розум, люди прагнуть позитивно вплинути на свій психічний стан і самопочуття.
Когнітивна реструктуризація: Самонавіювання може включати когнітивну реструктуризацію, яка є процесом зміни негативних моделей мислення на більш позитивні та конструктивні.

Як наслідок, самонавіювання призводить до:

Покращення продуктивності
Вмотивованість
Зменшення стресу
Позитивне мислення
Досягнення мети
Поліпшення психічного стану
Культивування позитивних звичок
Підвищення стійкості до проблем

Аутосугестія — система дій, які зумовлені соціальними та індивідуальними орієнтирами, інтересами, метою, умовами життя. Іншими словами, самонавіюванням є самоуправління людини з чітким наміром змінити себе. Тож, причини, чому люди займаються самонавіюванням залежать від різних факторів:

Бажання позитивних змін
Боротьба зі стресом і тривогою
Підвищення ефективності
Розвиток впевненості в собі
Мотивація та досягнення цілей
Подолання негативних моделей мислення
Особистий розвиток та зростання

Хоч самонавіювання може бути цінним інструментом для багатьох, його ефективність відрізняється. Саме так, в якийсь момент самонавіювання може стати самонакрутом і мати негативні прояви в житті людини.
Самонакрут — одна з важливих причин похмурого, некомфортного життя.
У результаті маємо тривогу, головний біль, нові роздуми і невпевненість, накрутивши себе до найвищої стадії хвилювання.
Тож, як наслідок людина має:

Нереалістичні очікування
Уникнення реальності
Надмірний акцент на негативі
Ігнорування критичного мислення
Придушення негативних емоцій
Залежність від думки оточення
Самообман

Звісно, аутосугестія є цікавим інструментом для самоврядування, але не є панацеєю і люди повинні підходити з реалістичним мисленням.
14.0K views07:58
Відкрити / Коментувати
2023-12-05 16:57:22
Абсольвент на тему:
«Слово пацана».
Поговоримо про феномен зацікавленості в кримінальній романтиці українців.


https://youtube.com/live/WYaFyc_PS4A?feature=share
12.7K views13:57
Відкрити / Коментувати
2023-12-02 12:09:37 Чи впливає на вас думка інших? Чи зміните ви власну думку під тиском більшості? Чи залежні від настроїв соціуму?

Експеримент Аша — серія лабораторних досліджень, проведених в 1950-х роках під керівництвом Соломона Аша, які були зосереджені на дослідженні впливу соціального тиску на індивідуальні судження та прийняття рішень людиною. Аш був зацікавлений у дослідженні того, чи будуть люди відповідати явно неправильній думці групи, навіть якщо правильна відповідь була очевидною. Експерименти були розроблені, щоб вивчити фактори, які сприяють конформізму і дослідити умови, за яких люди можуть піддатися груповому тиску.

Конформізм — відсутність власної позиції домінантності, безпринципна і некритична покора певній моделі, що володіє найбільшою силою тиску (думка більшості, визнаний авторитет, традиція тощо), ігнорування унікальності поглядів, інтересів, уподобань, естетичних та інших смаків.

Ключові цілі експериментів Аша включали:

Розуміння конформізму. Аш мав на меті дослідити, як і чому люди погоджуються з думкою групи, особливо коли вони стикаються з одностайною більшістю, яка висловлює неправильну точку зору.
Виявлення факторів, що впливають на конформізм. Соломон Аш досліджував різні фактори, які можуть вплинути на рівень піддатливості людини, такі як розмір протилежної більшості, одностайність більшості та впевненість учасника.
Дослідження індивідуальної незалежності. Експерименти мали на меті зрозуміти баланс між власним судженням індивіда, вмотивованістю відстоювати свою думку та піддатливістю тиску групи.

Експерименти Соломона Аша проводилися за стандартизованою процедурою і мали кілька варіацій, щоб дослідити різні аспекти конформності.

УЧАСНИКИ.
Як правило, Аш проводив свої експерименти з групами від 7 до 9 учасників. Однак лише один учасник був справжнім піддослідним, тоді як інші були підставними особами.

ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРИМЕНТУ.
Учасників приводили в кімнату з підставними особами та показували набір ліній. У кожному дослідженні була «стандартна» лінія та три лінії порівняння. Завдання полягало в тому, щоб зіставити довжину стандартної лінії з однією з ліній порівняння. Питання звучало так: «Яка лінія на іншій картці має ту ж довжину, що і лінія на першій картці?» Учасникам було запропоновано усно оголосити, яка з ліній у другому наборі відповідає довжині першої лінії, але всі спільники навмисно давали неправильну відповідь раніше реального учасника. Таким чином, справжній учасник, який не знав, що інші були спільниками, був поставлений у положення, де йому потрібно було вирішити, чи погоджуватися з неправильним груповим рішенням, чи дотримуватися власного судження.

РЕЗУЛЬТАТИ.
Важливим висновком було те, що багато учасників погоджувалися з неправильними твердженнями, навіть якщо правильна відповідь була очевидною. Також, Аш виявив, що на відповіді впливають різні фактори. Наприклад, тип особистості, чисельність групи, згуртованість, авторитетна думка, наявність союзника та наскільки ситуація публічна.

Тож, конформізм не слід розглядати як однозначно негативну тенденцію, оскільки цей чинник сприяє груповому рішенню. Можна вказати такі причини конформної поведінки:

Наполеглива та вперта поведінка людей, які прагнуть переконати особу, що її позиція є неправильною.
Тенденція членів групи уникнути осуду, покарання, відсторонення від членів групи за їх незгоду.
Невизначеність ситуацій і брак інформації сприяють тому, що члени групи починають орієнтуватись на думку інших.

Експерименти Аша стали знаковими в психології, оскільки продемонстрували силу соціального впливу та готовність людини відповідати груповим нормам, навіть якщо це суперечить її власним судженням. Окрім того, ці експерименти продовжують залишатися невід’ємною частиною літератури з соціальної психології та висвітлюються в кіно.
Наприклад, фільм «Я та інші», що був знятий в Києві в 1971 році, висвітлює соціальні експерименти, близькі до експериментів Аша.
14.6K views09:09
Відкрити / Коментувати