Доброго дня шановні. Не знаю з чого почати...та і навряд чи зу | Сповідь · історії з життя

Доброго дня шановні.
Не знаю з чого почати...та і навряд чи зустріну розуміння.
Мені 39. Дитинство почав з дитячого будинку м.Нікополю. Був всиновлений . Відносини в цій "сім'ї" були натягнуті....мачуха творила що хотіла. Тричі тікав з дому. В 16років помер той кого вважав батьком. Працював з дитинства,тож роботи не боявся. Сам закінчив школу. Працював на шахті. Потім навчання в духовній семінарії. Розписував з майстрами храми. З Бабусею були класні стосунки (Вона пережила голодомори,полон,війну,репресії і сирітське життя.) Її не стало в 2010. В 2008 році я одружився. Моя Дружина старша трохи . Саме з-за Її сина в 2015році пішов на війну- щоб його не чіпали та щоб моє Сонечко могла жити спокійно та знати "що не всі мужики к""зли..."!. Мачуху ми з Дружиною доглядали 6років- це був жах. Вона померла в 2015році. А в 2019році перед виїздом на схід- я дізнався що "брат" якого я винянчив з перших днів і до 20рочків- отримав все- бо це все було оформлено на нього ще з малечку....а я....
Зараз я вдома. З армії звільнено з-за надриву психіки... За три роки війни ні "рідня" ні пасинок не допомогли жодного разу! Родичі- їздили по відпочинках за кордоном- а в м.Дніпро (година на автомобілі від дому,а мешкаємо ми всі в одному маленькому містечку)- не знайшли часу...
Тепер пасинок поливає брудом мене і свою Матір перед друзями і перед "невісткою"...позаблоковував мене скрізь. Спілкується з Матір'ю тільки коли йому щось треба.... А ми тепер полишені на призволяще? Дякувати Богу що Мої Друзі не полишили нас жодного разу. Зараз готуюся до чергової виставки картин моєї Дружини. Вона почала писати картини після важкої операцій з онкологією у 2018році.....
Як з тим болем і невдячністю жити?!

Пост від: анонім

Поділитися своєю історією

——————

Новини IT - тільки актуальні новини зі світу IT