Зйомка репортажу про такмедів, госпіталі і поранених військови | Станковий кулемет

Зйомка репортажу про такмедів, госпіталі і поранених військових - це тижні домовленостей, щасливий збіг обставин, кілька адекватних людей, і той факт, що я з Франківська))). Кожний журналіст, який працює в зоні бойових дій зараз вам скаже, що зняти щось у військовому госпіталі нереально від початку війни, що зняти евакуацію - нереально. Недавно я мала розмову з журналістами AP з Риму, котрі ніяк не могли зрозуміти цих заборон, і казали, що ну якщо у вас скільки поранених, і про це заявляє офіційна влада (остання цифра від президента Зеленського - це 500 в день), а цього показувати не можна ніяк, то це не інформування, а пропаганда. На жаль, війни не існує без поранених і вбитих військових. Звісно, є питання, як це показувати, але завжди можна знайти компроміс. Якщо це питання безпеки госпіталів в прифронті, щоб туди не прилетіло, то це теж можна зняти лише всередині, наприклад, це не є проблемою, журналісти не перший день працюють на війні. Але теж важко собі уявити, що хтось не бачить, де госпіталь, якщо туди безперервно привозять людей військові машини і машини швидкої допомоги. Нам так і не вдалось зняти евакуацію з передової, ніхто «заради нашої безпеки» не погодився нас взяти. Я думаю, що зайве казати, що журналісти свідомі того, що вони ризикують на війні, бо, блін, вони ж на війні.
Ще раз повторюсь, що широка громадськість не знає про бої на Савур могилі, там не було журналістів, поки тривали бої. Якби не кілька журналістів з батальйоном Донбас, то не було б нічого і про Іловайськ. Зараз ми чуємо постійно від десятків бригад, що «задля нашої безпеки», «керівництво мінусує», «вам ще потрібно 35 погодження цього разу від Залужного», чому ми не можемо знімати на передовій. Це стосується не лише мене, ця проблема у всіх журналістів, що працюють зараз на передовій. І в іноземців, і в українців. В усіх без винятків. Історію цієї війни не вдасться записати лише з телемарафону, тіктоків військових і ефірів Фейгіна з Арестовичем.