ТА Й літо злетіло як хустка з плечей бронза засмаги на вітрі стигне стигма на серці вже не пече зацукрувалася стигма було спочатку слово "ого"! та й пролетіло мимо.. вигинів тіла твого вогонь відпломенів і вигас.. вигонів мудрих моїх потік відклекотав і висох.. високо піднята планка утіх так і лишилася високо.. глибоко кинуте в надра зерня не проросло заснуло боже яка ж це по суті фігня! - перебули забули.. перебрели річку убрід і розбрелися світом.. літо недовго дивилося вслід та й відлетіло літо
