2021-12-07 13:41:40
Ніцше назвав «смертю Бога» той момент, коли люди вирішили, що тепер все будуть вирішувати самі. «Бог помер! І ми його вбили!»
В філософії під цим розуміється руйнування уявлень про наявність певного гаранта існування людства, який знаходиться за межами безпосереднього емпіричного життя, містить в собі план історії та додає сенс існування світу.
Але ми про інше.
Вбити Бога неможливо в самому Ньому. Можна вбити тільки Бога для себе і, відповідно, себе для Бога. А це смертельно. Бо хто піднімає на Нього руку, б'є сам по собі.
З того моменту, коли людство відвернулося від Бога, воно почало втрачати само себе. А вони всього лиш думали, що без Бога тільки і стануть людьми.
Але атеїстично-матеріалістична цивілізація та культура позбавили людину духу, душі, мети, сенсу, безсмертя. Залишивши їй тільки матеріальну шкаралупу, керовану зовнішніми стимулами.
Сьогодні ми живемо в епоху переходу від гуманізму до постгуманізму, коли залишився останній крок - звільнитися від людської ідентичності.
Нагадаю. Підготовка до цього йшла через ліберальне розуміння історичного процесу - «звільнення» особи від усіх форм колективної ідентичності: релігійної, станової, національної, класової, статевої…
Згадайте сутність визначення ліберальної «свободи від» (Д. С. Міль) або «негативної свободи» (І. Берлін).
В сьогоднішньому постліберальному світі (де в принципі, вже немає від чого звільнятися), «свобода від» виробила весь свій релятивно-творчий потенціал – « звільнила» індивіда від усіх тих форм, які, так чи інакше, тримали його в якомусь «невільному» стані на протязі історії.
І в цьому саме проявляється чиста сторона liberty, як свободи звільнитися від чого б то не було.
А від чого сьогодні залишається звільнитися постліберальному людству? Від останніх форм колективної ідентичності. І виражені вони саме в гендерній приналежності.
Повірте мені - проблематика сексуальних меншин є не випадковим феноменом цієї стратегії, - вона є її основою. Їх логіка проста - «якщо людина не звільниться від статі, - вона залишиться в тоталітарному стані поділу з іншими людськими індивідами певної колективної ідентичності» (чоловічої чи жіночої).
Відповідно, зміна статі - це не тільки право, але в майбутньому ще й обов'язок. Бо якщо людина не змінює стать, то вона, по суті, є не толерантною, бо цей індивід (чоловік або жінка) згоден на рабське та «тоталітарне» існування в рамках свого гендерного визначення.
Але і це ще не межа! Залишається остання не подолана колективна ідентичність – приналежність до людини. Відповідно, потрібно «звільнити» особистість від людської ідентичності - яка теж є в кінцевому підсумку тоталітаризмом з точки зору постліберальної логіки.
Далі, що лишається? Безодня для свиней гадаринських в яких вселилися біси?…
***
Але поки існує людина, шанс завжди залишається. Адже суть людини - в її свободі. Не в свободі від гріха, злочину чи помилки, а в свободі подолати їх, змінитися, повернутися в зворотному напрямку - до своїх духовних витоків.
А це вимагає боротьби за гідність людини, за дух, який робить нас тими, ким ми є.
І для цього потрібне серйозне релігійно-філософське переосмислення сьогодення.
Тому ми плануємо в грудні, в рамках консервативного дискурсу, по цьому порядку денному провести круглий стіл.
Долучайтеся. conservative.academy@gmail.com
270 views10:41
Л
