Їздив на письменницькі збори в Батурин, і почув, як поет Бесус | Левонід Пісько (дитячий письменник)

Їздив на письменницькі збори в Батурин, і почув, як поет Бесуслов (я його називаю Їбасосов, бо так мелодійніше), казав: "Пісько? А шо воно таке? Його даже ніякі пабліки-тисячники не цитують". То підійшов і кажу: "Головне, що цитують цитати твоєї матері, яку в 80-х уся ферма перетягала, ще й на доску почьота повісили, як ударницю праці". То й замовк. А то ти диви - попривикали, бляді. Як щось - так і підкалувать недостатньою популярністю. Мені всього вистачає, я не бідую в цьому плані. Як хтось один за черговий день війни посміхнеться з моїх віршів - і то діло. Сам я вже й забув, блядь, коли щиро сміявся в останній раз. Хіба ото як бардаша грузинський легіон по горам ганяв, так хіба то сміх? З інвалідів розуму та залежних - гріх сміятися. Заїбали. Більш нікуди не поїду. Моя Конотопщина - моя фортеця.