— Я потрапив у ситуацію, коли розстріляли майже всю мою команду. У ній був мій побратим, з яким я ще в Києві дружив. У нього влучило сімнадцять куль. Я тримав його за руку, але нічого не міг вдіяти, бо нас закидували мінами. Я отримав поранення ноги, потрапив в госпіталь. А потім в мене почав «підтікати» дах. Мій друг мені снився щоночі. Спершу було багато болю, потім агресія, потім знову біль, потім зник сон. З моменту евакуації до потрапляння сюди я не спав 45 днів. Уявляєте, що таке 45 днів без сну?
До 24 лютого 2022 року Саша працював маркетологом. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вивіз дружину з дитиною за кордон і пішов в армію.
Уже десять місяців він проходить психологічну реабілітацію у різних центрах. Саша — лише один з тисяч військових, які бачили пекло і не можуть його забути. Але вчаться з цим жити. Один день з відділення психологічної реабілітації для військових — у репортажі Анастасії Іванців.
