Воєнний щоденник мирних городян

2022-06-28 20:00:43 ​#22апреля2022
#Чернигов

Ку!

Ось це космічне створіння звуть Мартін. Він також біженець із Чернігова.

Таким чином, у нас тут на три кімнати - троє котиків. Причому кожен зі своїм характером.

Плюшка - полохлива принцеса. Живе вона на кухні (найкозирніше місце). При появі людей виконує коронний номер "ах я так вас боюся" і тікає під теплу трубу за диван.

Чорна Жозефіна (не можу сфоткати, це не кішка, а чорна діра) - найсміливіша. Вона гуляє по вулиці так, наче все життя тут жила. Блукає по всьому будинку. А ночами дере кігті об диван, за що огрібає капцем.

Жужа хотіла б на кухню, бо там смачно пахне. Але ніт. Кухня - лише для Плюшки, про що та не втомлюється ричати.

Ну й Мартін. Його ніхто не бачить, бо сфінкс завжди спить у ковдрах. Знаємо тільки, що дивно хропе.

А взагалі... Якщо люди не кидають котиків і тягнуть через усю Україну поїздами, у рюкзаках, значить, ми лишаємося людьми, правда? Навіть коли боляче і хочеться вити від розпачу. А помацаєш плюшевий бочок, послухаєш вуркотіння... І наче ти вдома. Майже.

Ми повернемося. Ми обов'язково повернемося всі. Із котиками. І Плюшка знову дратиме теплички на моєму городику. Мрію про це.

А клятим оркам - пекла.

Инна Олешко Відкрити / Коментувати

2022-06-28 19:00:01 ​#10марта2022
#Чернигов

Уперше з початку війни приїхали додому, на Бєлова.
Що маю сказати.

У багатоповерховому будинку страшніше. Такий великий і всім видний. Мішень - як на долоні.

Але з точки зору побуту - на порядок простіше.
Уперше за 12 днів ми змогли помитися. Уперше за 5 днів приготувала їжу не на вогнищі. Навіть вай фай є!

Послухала промову мера про відключення від світла "зайвих" мікрорайонів і взагалі впала у відчай.
Схоже, зайві - то ми. І це безнадійно. Схоже, всім почхати, що люди не мають нічого, крім вогнища у дворі. Приречені вимерзнути...

А, ну і про хороше. Зважилися. З початку війни ми з Lilia Oleshko втратили по кілька кіло. Я тепер важу 50. Питання "схуднути до літа" вважаю неактуальним.

На фото - ранкова Плюха. Коли в домі +5, але ввімкнули сонце.

Инна Олешко Відкрити / Коментувати

2022-06-28 18:00:02 ​#10марта2022
#Чернигов

Ку!
Ми тут, ми живі.

Якщо коротко. П'ять діб уже нема світла. Газу, тобто опалення, не маємо з початку війни. У домі +5.

Днями зайняті одним: зігріти батьків, зігрітися, приготувати їсти на вогнищі. Але гріх скаржитись - будинок поки цілий дякувати Богові.

Розказати можна багато... І смішного також. Економлю заряд. Може, якось потім, коли буде світло. Хто в Чернігові, все знає сам, що там казати.

Із хорошого. У погребі стало тепліше й світліше. Як скажена пішла в ріст півонія Корал Шарм. Побачила її у Olena Naumenko, купила взимку, за прийнятною ціною. Прикопала в погребі до весни. От - тепер моя півонія рветься рости.

Будемо жити, правда ж? Саджати коралові півонії, обрізати троянди, діставати картоплю, білити погреб. Щоб ніколи знову!

Горіть у пеклі, кляті окупанти.

Инна Олешко Відкрити / Коментувати

2022-06-28 17:00:01 ​#03марта2022
#Чернигов

Доброго ранку, Чернігове!
Агов!

У нас усе добре, адже поки є стіни й вікна. Хоч і дико холодно, бо вже не знаю який день ми без газу, а отже - і без тепла в оселі, без плити, без можливості нормально помитися.
Ніч для нас була важка. Минув момент мобілізації ресурсів і батьки різко здали. Я знаю, що прийнято говорити про дітей, вважається, що діди вже своє пожили. Та від того, що вони стали старенькими, люблю їх не менше, а навпаки...

Але!
Незважаючи на лютий холод у домі, почали сходити мої помідорки.

Розглядаю кожну пару зелених вушок, ледь не плачу від розчулення. Сподіваюся їх висадити, виростити і переробити.
Весна іде і весна прийде. Наша весна! Українська! Пахтиме відталою землею, потім прийдуть теплі літні вечори. І дим стелитиметься тільки смачний, солодкий, від мангалів.
Вірю в це всією душею. А тим часом у нас знову повітряна тривога. Щоб вам наша земля стала поперек горла, кляті окупанти.

Слава ЗСУ і дякую, що цей ранок у мене є.

Инна Олешко Відкрити / Коментувати

2022-06-28 16:00:01 ​#03марта2022
#Харьков

8-й день війни в Україні.
Евакуація з Харкова.... Тяжко, страшно, складно...
8 годин на вокзалі, обстріли під час евакуації, 18 годин стоячи і напівсидячи на підлозі в поїзді, набитому людьми до відмови...Діти, що дуже подорослішали за цей тиждень, дуже змінилися потреби і пріоритети.

Ми в безпеці.
Але немає жодного зв'язку з Маріуполем та можливості дістатися туди за собаками.

Я, як і раніше, вірю, що з ними все добре, я сподіваюся на зелений коридор, по якому зможу їх забрати.
Я хочу додому до них, хочу мирного неба над нашою Україною ...
Бережіть себе
Я спати ....

Viktoria Suleshko Blues Improvisation Відкрити / Коментувати

2022-06-28 15:00:01 ​#21марта2022
#Мариуполь

Ненависть очень сильное чувство, искренне и всем сердцем желать кому-то смерти не проходит бесследно прежде всего для желающего...

В моей жизни был только один человек, которому я желала смерти, серьезно и от все души ... Я очень долго отрабатывала этот посыл и дорого за него заплатила ...

Я думала больше никогда в моей жизни это не повториться, но это случилось снова...
Мы ехали в Мариуполь, на первом же российском блокпосту нас долго досматривал и допрашивал русский солдат...

Для меня это был собирательный образ НКВДешника ( когда то семья моей прабабушки , не просто так переехала в Сибирь ) и нацистов во время второй мировой ( моя семья эту
войну прошла и стала меньше...)

Это был подонок , который нарошно провоцировал,
рассказывая какое гавно Украина, как нас разорвут на части , и как эта " сраная страна никому не нужна "...
Проверяя телефоны ( а их проверяли на каждом блок посту )он нашел в смс предложение от Киевстар помочь армии, его злобе и негодованию не было предела , он орал, что это такое , нищеброды на армию денег требуют ... Удалите это немедленно....

Наверное это продолжалось около часа , но мне показалось целую вечность ...

И вот за этот час , я ощутила ненависть, в сильнейшем её проявлении ... Я так сильно подумала , что б ты до утра не дожил, только мысль, что кроме меня 4 человека в этой машине хотят найти и спасти свои семьи и девочки не выживут если я не приеду ... Заставили меня не произнести это вслух ибо я понимала, что бы было дальше...

Я очень верю что его утилизируют .
Теперь я знаю как это ненавидеть врага и что такое желание убить человека ...

Viktoria Suleshko Blues Improvisation Відкрити / Коментувати

2022-06-28 14:00:01 ​#29марта2022
#Мариуполь

Когда-то в мирной жизни я часто использовала фразу мужчина или способен на поступок, или нет и не важно сколько лет этому мужчине 3 или 90.... Война подтвердила это моё убеждение относительно людей впринципе и мужчин в частности.

Когда мы прошли часть пешего пути , очень устали , хотелось упасть и сдаться нас догнал мальчик на велосипеде повесил на велосипед мою сумку и стал катить рядом .... Он шел из Мариуполя , он шел сам, в его глазах отражался весь тот кошмар, который он видел, но он выжил и шел... шел к другу, который тоже выжил и ждал его .... Он оказал посильную помощь хотя самому было бы легче и быстрее , но он помог мне ....

За последние дни я снова столкнулась с предательством , животных , друзей, своей страны..... Но я не буду говорить об этом ...

Я буду говорить о людях которые меня восхищают , которые дают силу и надежду .

О героях вокруг нас

Даниил, мальчик из Мариуполя , живи, будь счастлив , ты настоящий мужчина и герой !

Viktoria Suleshko Blues Improvisation Відкрити / Коментувати

2022-06-28 13:00:01 ​#26февраля2022
#Киев

И снова я… ещё никогда в своей жизни не была горда и благодарна одновременно!!!
Горда за свою Страну, за свою Украину, за свою Родину!!! Ещё никогда наша стране не была столь едина!
А благодарна до слёз я Вам, наши Герои!!! Наши настоящие Мужчины! Защитники Родины! На деле, а не на словах!!! Нижайший ВАМ поклон и уважение!!!
Господи, помоги нашим ребятам!!!
Слава Украине! Героям слава!!!

Наталия Бордунова Відкрити / Коментувати

2022-06-28 12:00:02 ​#31марта2022
#Харьков

История на ночь будет жутенькая, поэтому расскажу её коротко. Ну, вы помните двух симпатичных песелей, которые к нам прибились, а затем были эвакуированы из города. И проходит буквально день-два и мой питерский друзяка, который активно мониторит украинские телеграм-каналы, присылает мне сообщение: "Это не ваши парни?" К сообщению прилагается короткое видео, смотреть которое я не рекомендую никому. И не только на ночь, а вообще – по жизни. Там в глубоком овраге лежит труп русского солдата. Точнее, то немногое, что он него осталось. И вот во вскрытой грудной клетке, среди белых ребер, копошатся два щенка, весело обгладывая кости мертвеца. И вы не поверите – вылитые наши парни. Черный и белый с пятнышками на боку. Потом к ним присоединяется третий...

К чему я рассказал эту историю. Наверное, к тому, что в обычной жизни мой друг никогда не прислал бы это видео, а я никогда бы не стал его смотреть. Более того, в обычной жизни это видео вряд ли было бы когда-нибудь снято. Да и человек на нем в обычной жизни вряд ли оказался бы в овраге и его не голодали бы собаки. Но сейчас не обычная жизнь. И я не знаю, когда она снова станет обычной. Но очень этого хочу. А пока меня (немного) успокаивают такие слова: «Час кохати і час ненавидіти, час миру і час війни» - Еклезіаст 3:8

Олег Михайлов Відкрити / Коментувати

2022-06-28 11:00:01 ​#28февраля2022
#Чернигов

Доброго ранку, Чернігове! Слава Богу діждали сонечка. Вже не так моторошно...

Будь ласка, озвіться, агов!

Знаєте, тепер я остаточно зрозуміла, що внуки будуть із мене сміятися. Бо я стану (дуже сподіваюся, що таки буду й стану) саме ТІЄЮ скаженою бабцею, з якої ржуть онуки.
Бо в мене обов'язково (!) стоятиме вдома мішок борошна, цукру, солі. Консерви. Багато.

Консервація в погребі, картопля.

Ковдри. Подушки. Багато зайвих. Теплі речі.
Бабцю, простіть, що я ледь не викинула вашу перину.
Бабцю, я не знала, що мені треба буде вкладати двох немічних стареньких спати в коридорі на підлогу.
І не буде ні опалення, ні газу.

Бабцю, дякую за твої перини.
Я знаю, що нам зараз далеко не найгірше в Чернігові. У нас поки є дах і вікна.

Тримаймося, людоньки!

Дякую вам, захисники. Дякую за те, що цей ранок у мене є.

Инна Олешко Відкрити / Коментувати