Ранесенько, акації ще спали, росою ще не сплакались кущі, ми йшли удвох, і вишні осипали рожевий цвіт на трави і хвощі. Стояла тиша. Плесо придніпрове торкала чайка, вигнуте крило. А сонце, сонце, сонце — пурпурове! — такого ще ніколи не було. А ми ішли. Нас вишні осипали. Ще довго буде память там ходить. Ранесенько, акації ще спали... Мовчали ми, щоб їх не розбудить. Ліна Костенко ※ Світ моєї душі ※ 42 viewsOksana Smerekanych, edited 07:10
