Світанок

2021-09-30 14:37:40 Власник закладу 7ЧБРК у Харкові назвав україномовних людей "рагулями" та відмовляється обслуговувати українською.

Заклад розташовано біля станції метро Студентська за адресою: вулиця Валентинівська, 15/17.

Закликаємо усіх небайдужих прийти і висказати своє невдоволення.

Посилання на першоджерело інформації:




Ми готуємо звернення до Служби Безпеки України, щодо дискримінації за національною та мовними ознаками.

А невідомі патріоти можуть "прикрасити" заклад, якщо не буде офіційного вибачення перед українцями.

Українофобам - бій. Відкрити / Коментувати

2021-09-28 14:39:44 Вітаємо з сьомою річницею повалення Леніна!

28 вересня 2014 року Харків показав своє ставлення до символів комуністичного режиму та активно почав боротися проти них.

На жаль, міська влада досі саботує декомунізацію і в місті ще багато комуністичних об'єктів. Але ми продовжуємо боротьбу та обов'язково очистимо місто до кінця, наповнивши його українським змістом. Відкрити / Коментувати

2021-09-27 13:54:55 Цікаво як декомунізовували Харків? Які відбувалась народна декомунізація і які об'єкти досі вціліли?

Про все це можна прочитати в інтерв'ю очільника нашої організації

https://www.newsroom.kh.ua/ua/news/yak-dekomunizovuvaly-harkiv-vyyizdy-z-kuvaldoyu-ta-vcilili-artefakty Відкрити / Коментувати

2021-09-20 17:46:13 У смт. Борова на Харківщині вирішили не перейменовувати вулицю Московську.

13 липня 2021 року на засідання виконкому Борівської селищної ради було розглянуто дане питання.
І місцева рада вирішила залишити вулицю названу на честь столиці країни-агресора.

Віримо, що з часом це питання ми все одно зрушимо. Відкрити / Коментувати

2021-09-19 17:01:03 У Харкові ще один об'єкт комуністичної пропаганди усунуто з публічного простору.

Цього разу серп і молот на районі ХТЗ. Відкрити / Коментувати

2021-09-18 19:51:21 Відкрити / Коментувати

2021-09-18 19:51:16 18 вересня 1929 року народилась українська художниця, діячка правозахисного руху 60-х років в Україні, одна з перших представниць андеграунду, одна із засновниць руху шістдесятництва - Алла Горська.

Вона не була патріоткою з дитинства, а стала нею, вивчивши мову вже в дорослому віці. Художниця, що творила для людей та України, а радянська система переслідувала та намагалась це знищити.

Алла була душею компанії, мала сильний характер та жагу до змін. Разом з чоловіком Віктором Зарецьким вони творили монументальні роботи, подорожували країною та підтримували інших митців, яких душила система.

Ця жінка не корилась, їй не можна було закрити рота, вона завжди першою виступала проти переслідувань та репресій.
Тому радянські кати підписала їй смертний вирок.

28 листопада 1970 року жінка вийшла зі свого помешкання та більше не повернулась. 29 листопада біля залізничної станції Фастів-2 знайшли тіло батька Віктора Зарецького, а 2 грудня, коли міліція все ж зайшла до будинку покійного, у підвалі виявили тіло Алли Горської. Вона була вбити ударом сокирою по голові. Відкрити / Коментувати

2021-09-14 13:52:22 Відкрити / Коментувати

2021-09-14 13:52:17 104 роки з дня народження Ярослави Бандери!

Ярослава народилась в родині священника та капела УГА Василя Опарівського, та вчительки Юлії Ганківської. Батько загинув у 1919 році, матір була застрелина бойовиками Армії Людової у 1944 році. Брат Лев у 1942 розстріляний німцями.

Після закінчення середньої школи в Коломиї, Ярослава вступила до Технічного університету Львова, де приєдналась до ОУН. В 1939 році була затримана за учать в студентські маніфестації.

Зі своїм майбутнім чоловіком, Степаном Бандерою, жінка познайомилась у Кракові в квітні 1939 року. Незабаром вони взяли шлюб в краківській церкві.

Ярослава Бандера була активною політичною діячкою та керівником жіночої мережі ОУН. Після розколу організації на бандерівців і мельниківців, та загрози арешту німцями - разом з чоловіком переїхали до Варшави, де жили під вигаданими іменами.

Після закінчення війни, Ярослава з дітьми жили під псевдонімами у радянській зоні окупації Німеччини. У 1954 році вони переїхали до Мюнхена, де тоді проживав Бандера. У 1959 році Степана вбивають, а Ярослава разом з дітьми переїжджають до Торонто, де вона починає працювати в українських організаціях.

Померла у 1977 році. Відкрити / Коментувати

2021-09-11 20:16:47 З 8 по 11 вересня 1943 року між загонами Української повстанської армії та німецькими окупантами тривав бій біля села Новий Загорів.

Повстанці розташувались біля Загорівського монастиря, який мав стати надійною точкою оборони.

Дві з половиною доби 44 воїни тримали бій проти 1500 бійців німецьких військ. Вони мали лише один міномет та чотири кулемети.

29 повстанців загинуло, серед них і командуючий чотою Андрій Марценюк. Один з бійців був вбитий у полоні, дванадцятеро 12-го числа змогли вирватись з оточення. Ще двох врятували місцеві жителі, а тіла всіх убитих поховали.

Німецькі втрати оцінюють по-різному. В 90 - 100 осіб убитими та 150 – 200 пораненими. За іншими джерелами, втрати оцінюються в 540 осіб убитими та понад 700 поранених. Монастир частково уцілів до наших днів.

Повстанці проривали німецьке оточення з криком "Слава Україні!", закидаючи ворогів гранатами. Відкрити / Коментувати