Світогляд

2021-10-19 07:30:45 За словами автора, складно виключити альтернативні пояснення кореляції між любов’ю до читання і схильністю до співчуття. Можливо, здатність до емпатії стала розвиватися під впливом якихось інших чинників, які теж зробили людей більш сприйнятливими до літератури. Однак є підстави припускати, що причинно-наслідковий зв’язок між технічним прогресом, книговиданням у масових масштабах, поширенням грамотності, збільшенням популярності роману і головними гуманітарними реформами XVIII століття – це щось більше за фантазію викладачів літератури.
Пінкер вважає, що філософія Просвітництва знайшла відображення в структурі перших ліберальних демократій і найбільш явно проявилася в Декларації незалежності США. Потім ці принципи почали поширюватися світом, зливаючись з гуманістичними ідеями, які незалежно виникали в різних культурах. Пізніше вони знайшли нове наповнення, втілившись у революціях прав, що відбуваються у наші часи. Відкрити / Коментувати

2021-10-18 07:30:37 Читання – це інструмент проникнення у внутрішній світ іншої людини. Ви не просто уявляєте картини і образи, які не є предметом вашого безпосереднього сприймання, але й деякий час відчуваєте те саме, що герой книги. Здатність сприйняти чиюсь точку зору не обов’язково означає вміння співчувати, але перше сприяє появі другого.
Поява сентиментального роману стала одним з найважливіших досягнень XVIII століття. Вперше предметом розповіді були переживання простих людей: страждання подружжя, яке опинилося в тенетах примусового шлюбу; розповіді про удари долі, які спіткали звичайних жінок; історії коханців, які стикаються зі складними перипетіями. «Памела» (1740) і «Кларисса» (1748) Семюела Річардсона, «Юлія, або Нова Елоїза» (1761) Жан-Жака Руссо – без перебільшення бестселери того часу – змушували представників різних верств проливати сльози над пригодами героїв. Апогей гуманітарної революції збігся із золотим століттям роману: тоді у Франції й Німеччині видавалося близько 100 нових творів на рік. Відкрити / Коментувати

2021-10-17 07:30:21 Кола емпатії
Як зазначає автор, позитивні зрушення, що відбулися у суспільній свідомості, частково можна пояснити емоційним чинником. Люди почали набувати вміння співпереживати – відчувати біль і радість, які відчувають інші. Однак здатність людини до співпереживання не є її вродженою якістю. У своїй книзі «Коло, що розширюється» філософ Пітер Сінгер показує, як упродовж сто­літь у життєвому просторі окремих людей з’являлося дедалі більше істот, чиї переживання вони зіставляли зі своїми. Це коло поступово розширювалося: від дітей, родичів, друзів до сторонніх, які були представниками зовсім інших культур, релігій тощо, а потім – до живих істот взагалі. Автор упевнений, що найважливішим механізмом розширення цього кола стало поширення грамотності й пристрасті до читання. Читання – це інструмент проникнення у внутрішній світ іншої людини. Відкрити / Коментувати

2021-10-16 07:30:14 У XIX столітті чимало європейських країн обмежили сферу застосування смертної кари вбивством та державною зрадою. А згодом практично всі держави Європи відмовилися від найвищої міри покарання.
Крім того, в Європі почала скорочуватися кількість убивств. Цей вид злочину залишився переважно у найнижчих верствах суспільства. А для аристократії насильство вийшло з моди. Якщо в XIV-XV століттях 26% чоловіків, що належать до аристократії, вмирали насильницькою смертю, то на початку XVIII століття ця цифра знизилася більш ніж удвічі, а потім – практично до нуля. Загалом у середньовічній Європі кількість вбивств приблизно в 30 разів перевищувала нинішній рівень.
Іншим наслідком гуманітарної революції була зміна ставлення до життя як такого, що проявилася у русі проти жорстокого ставлення до тварин. Точкою відліку стало висловлювання філософа-мораліста Єремії Бентама, який зауважив: «Питання не в тому, чи здатні вони мислити або говорити; чи можуть вони страждати – ось у чому суть». Відкрити / Коментувати

2021-10-15 07:31:05 Найвпливовішим мислителем, який закликав переглянути ставлення до злочину, був італійський економіст і соціолог Чезаре Беккаріа. Його праця «Про злочин і покарання», видана у 1764 році, стала настільною практично для всіх знакових мислителів того часу, зокрема Вольтера, Дідро, Джефферсона, а також була включена до переліку заборонених Ватиканом книг. Беккаріа вказав, що покарання має співвідноситися зі шкодою, завданою злочином, а не з якимось таємничим космічним виміром правосуддя, а також оголосив про неприпустимість смертної кари як функції держави.
В Англії у 1783 році були заборонені публічні страти, які упродовж століть були улюбленою сімейною розвагою. У 1834-му було заборонено виставляти трупи страчених на шибеницях. А до 1861 року перелік злочинів, які караються стратою в цій країні, було скорочено з 222 до чотирьох. Раніше, наприклад, смертю каралося браконьєрство, перебування в товаристві циган, підробка документів. Цікаво, що середня тривалість судового розгляду складала вісім з половиною хвилин. Відкрити / Коментувати

2021-10-14 07:31:02 Еразм Роттердамський привернув увагу до недосконалості когнітивних здібностей людей: «Якщо наше око так легко обманюється, наприклад, приймаючи на відстані круглу вежу за квадратну, то як взагалі можна вірити в безпомилковість людського судження?»
Факт спалення на повільному вогнищі у 1553 році Жаном Кальвіном Мігеля Сервета, який піддав сумніву догмат про Трійцю, поклав початок широкому дискурсу, в якому вперше стали відкрито висловлювати думки про неприйнятність переслідувань за релігійні переконання. Одним з найгучніших став голос французького теолога Себастьяна Кастелліо, який привернув увагу до абсурдності непохитної віри різних людей у взаємовиключні постулати і при цьому вказав на жахливі моральні наслідки цієї віри. Відкрити / Коментувати

2021-10-13 07:31:01 В епоху Середньовіччя деякі представники духовенства і державні мужі намагалися довести абсурдність того, що відбувається, однак їхній вплив був дуже слабким, а багатьох з них згодом прирекли на смерть. Кардинальні зміни в суспільній свідомості почали відбуватися набагато пізніше. Примітно, що ця трансформація, одна з найважливіших в історії нашої цивілізації, сталася за відносно короткий період часу: з середини XVII до кінця XVIII століття. Тоді відбулася гуманітарна революція, яка є, на думку автора, дітищем епохи, сутність якої можна викласти у двох словах: розум та просвітництво.
Гуманітарна революція
Серед безлічі чинників, що лежать в основі гуманітарної революції, окремо варто виділити ідеологічний. Носіями нової ідеології стала плеяда мислителів епохи Просвітництва. Так, Шарль Монтеск’є висунув тезу про те, що справжня цінність будь-якої релігії може визначатися лише тим, наскільки вона сприяє пом’якшенню моралі, і якщо цій меті може служити атеїзм, то в ньому немає нічого поганого. Відкрити / Коментувати

2021-10-12 07:30:46 (продовження) Проходячи через тортури перед спаленням на вогнищі, «відьми» зізнавалися в поїданні немовлят, корабельних аваріях, знищенні врожаю тощо. За словами Вольтера, «ті, що можуть змусити вас повірити в абсурд, також здатні змусити вас коїти жорстокість».
Відповідаючи на заперечення про те, що тортури не залишились у минулому, а досить широко застосовуються й у сучасному світі, Стівен Пінкер пише: «Використання тортур, яке у наші часи ретельно приховується й різко засуджується суспільством, неможливо порівняти зі століттями інституційного садизму в середньовічній Європі».
Це не було тактикою, що використовувалася диктаторськими режимами для залякування політичних опонентів, або способом отримання інформації. Тортури були органічною частиною суспільного життя. Це була форма покарання, культивована і прославлена, що породжувала художню та технологічну креативність. Багато знарядь тортур мали вишуканий художній декор. А їхні творці були знавцями анатомії та фізіології. Відкрити / Коментувати

2021-10-11 09:56:58 У 590 році папа Григорій I стандартизував перелік смертних гріхів і склав список покарань, що чекають у пеклі на грішників, які їх вчинили. Наприклад, гординя каралася підняттям на дибу, заздрість – зануренням у крижану воду, гнів – розчленуванням заживо. Так, освячуючи тортури, раннє християнство створило в Європі прецедент для системного застосування жорстокості протягом тисячоліття.
Загалом причини, через які людей прирікали на болісну смерть, не стосувалися вчинення ними насильства. Це були «злочини» на кшталт єресі, богохульства, критики правителів, пліток, лайки, подружньої зради та нетрадиційних сексуальних практик. Християнське й світське правосуддя діяли в унісон, використовуючи тортури як метод отримання зізнання. При цьому ігнорувався очевидний факт: людина може зізнатися в чому завгодно, аби лише припинити страждання.
Так, у XVI-XVII століттях в Німеччині й Франції було страчено від 60 до 100 тис. людей, звинувачених у чаклунстві, з яких 85% – жінки. Відкрити / Коментувати

2021-10-07 07:36:06 ​​Коли ми говоримо про європейські цінності, то незмінно напрошуються два головні критерії чи маркери цих цінностей – правова держава й громадянське суспільство.
Верховенство права у давні часи було настільки основоположною засадою, що навіть сам король ані на йоту не міг на власний розсуд змінити закону. Абсолютно феноменальну історію подають нам львівські міські акти під 1566 роком: «Якусь судову справу мали між собою містяни Христофор Фокс і Ян Долина. Від вироку ради вони апелювали до короля Сигізмунда II Августа, який щось змінив у декреті магістрату. Однак оскільки ця зміна суперечила праву, магістрат повернув королеві декрет зі своїм поданням. Король, анітрохи цим не вражений, скасував своє попереднє рішення і виправив те, що суперечило праву». Уявляєте собі – поправка короля суперечила праву, магістрат тицяє королеві пальцем у його помилку, і король з цим погоджується. Оце була держава верховенства права. (автор Ілько ЛЕМКО) Відкрити / Коментувати