#психолог_корисняшки З перших днів війни наш телеграм канал « | Сильні духом🇺🇦 Гуманітарний проект Олега Скрипки

#психолог_корисняшки

З перших днів війни наш телеграм канал «Сильні духом» працює для безкоштовної професійної психологічної та емоціональної допомоги всім Українцям. Ми багато пишемо та розповідаємо як людям зберегти свій психоемоціональний стан та впоратись із стресом від ситуації на рідній землі. Ми намагаємось доносити важливу та корисну інформацію на різних рівнях сприйняття та від різних спеціалістів. Тому ми дуже прагнемо також зберегти здоровою психіку та душевний стан наших дітей.

Як ми писали раніше, діти - це майбутнє України.

Саме від їх психоемоціонального стану залежить психічне здоров’я нації. Саме їм будувати абсолютно нову Україну. Тому в дитячих головах та серцях не місце болю, страху, відчуттю жертви та підкоренню. Але ж є один нюанс. Зараз за дітей майже все вирішують батьки. Інакше й бути не може на війні. Це добре для збереження життя, але не завжди добре для формування світогляду та внутрішнього стану.

Справа в тому, що на ментальному та енергетичному рівні діти майже все копіюють з батьків. Ви певне помічали, що немовлятка, які взагалі ще пов’язані із мамою енергетичною пуповиною, можуть плакати та капризувати коли у мами поганий стан та навпаки бути веселими коли мама у піднесеному стані. Саме цей зв’язок і закладає перші цеглини у стіни майбутніх громадян. Звісно, чим старше стає дитина, тим менший той зв’язок.

Тож що ми побачили у рамках нашого проекту?

Складний тривожний стан батьків передається дітям. Це той стан, в якому немає місця радощам, сміху, задоволенню. Той стан в якому лише доросла зібраність, анестезія емоцій та відчуттів.

В багатьох школах відновились online зайняття та кожен вчитель помітив як різко подорослішали діти, якими вони стали серйозними. Та разом із цим, наче зникла значна частина самого дитинства. І це прикро, Друзі. Діти, в яких не було насиченого та радісного дитинства, несуть цю травму через все життя та передають нащадкам, які будуть формувати собою майбутнє країни.

Варто розуміти, що психіка дорослого та психіка дитини - то зовсім різні процеси. Те, що для дорослого може бути звичайною незначною побутовою ситуацією, для дитини може стати серйозною психічною травмою, яка повністю перепише майбутнє життя. І так само, те, що у дорослого може викликати легку посмішку, для дитини може мати рятівний лікувальний ефект. Дорослий може знаходитись у стресі кілька днів та не знати як перемикнутися, а дитина може плакати навзрид, але побачивши якусь казочку вже через 5 хвилин сміятись та радіти, наче суму й не було.

Ми дуже просимо батьків більше звертати увагу на дітей, на їх реакції, на їх стан.
Запитувати як вони почуваються, про що думають?
Дивитись в очі, встановлювати візуальний контакт.
Дивлячись в очі, давайте більше тактильного контакту. Повертати їх у тіло тут і тепер.

Щоб вони могли розуміти, що відчувають та думають