​*** Маргарита каже: «Планів у мене, в принципі, небагато — ря | Таня пише

​***
Маргарита каже: «Планів у мене, в принципі, небагато —
рятувати, шукати, підтримувати, допомагати,
збирати аптечки по Києву — від вокзалу до Оболоні».
Маргариті двадцять п’ять, вона — медик у теробороні.

«До війни я мала відразу кілька робіт.
Жила переважно без хвилювань і бід.
Їздила за кордон, вечорами гуляла парками.
А зранку 24-го подзвонив тато із Харкова.

Я відразу пішла у шпиталь і здала там кров.
Я завжди думала, що у війнах перемагають любов і добро.
І щоб прокинутись від війни і знову в розпачі не заснути —
записалася в ТРО
як санінструктор.

Рідні і друзі мене від цього не відмовляли.
Та, зрештою, я й не послухала б все одно.
Зараз я цілими днями з усіма розмовляю —
список контактів довжелезним став полотном.

Кожен сьогоднішній день — ніби вчорашній,
Та водночас усі вирізняються ступенем спокою.
Я не можу сказати, що мені тут буває страшно.
Я боюсь хіба що змінитись і стати жорстокою.

На війні насправді тобі багато не треба.
Але я все ж роблю манікюр і мащу обличчя кремом.
Ношу кольорові шкарпетки — так веселіше.
Мрію просто прийняти ванну — як раніше.

Знайомих нових, здається, маю мільярд.
Ми знаємо, що переможемо — це важливо.
А на початку весни подарували букет троянд.
Я стояла з ним на Майдані і була щаслива.

На війні не до відчаю, не до втоми чи суперечок.
Тут все просто — щодня вставай, обіймай, борони.
Тож на майбутнє всі мої плани — знайти додаткові аптечки.
А ще — створити родину,
бо не встигла з цим до війни».

#людивійни
#Таняпише