Свого часу його називали найвпливовішим українцем світу... Бо | TAS🌿life

Свого часу його називали найвпливовішим українцем світу...

Богдан Гаврилишин - український, канадський та швейцарський економіст, Заслужений діяч науки і техніки України, Громадянин світу, громадський діяч та меценат.

Він народився на Тернопільщині у 1926 році. У дитинстві Богдана не обійшла Друга світова війна, він пережив табір у Німеччині та еміграцію до Канади. Не знаючи мови і традицій, українець вступив до університету, що було справжньою сенсацією – уперше в історії Канади лісоруб і біженець став студентом.

Отримавши ступінь магістра за спеціальністю "інженер-механік" і попрацювавши інженером і менеджером, перебирається до Швейцарії і там здобуває ступінь доктору з економіки. Його авторству належить чимало робіт з економіки і менеджменту, за якими сьогодні навчаються студенти багатьох країн.

Саме в Женеві він багато років очолював престижний Міжнародний інститут менеджменту, і його стараннями філія цього вишу запрацювала в Києві.
Серед головних досягнень Гаврилишина — створення Світового економічного форуму в Давосі, який став головною платформою для спілкування великого бізнесу і світових лідерів.

За своє життя Богдан Гаврилишин відвідав понад 90 країн на всіх континентах, крім Антарктиди. Однак і з Антарктидою його пов'язує цікава історія:

1995 року Велика Британія передала Україні антарктичну станцію “Фарадей”, тепер відому як “Академік Вернадський”. Українська сторона придбала цю станцію за символічний 1 фунт стерлінгів.
А от на відправлення першої експедиції в Антарктиду коштів не було. Все закінчилося б фіаско, якби наші вчені не вийшли на Богдана Гаврилишина, який тоді очолював міжнародний фонд “Відродження”. Почувши про цю проблему, Богдан Дмитрович допоміг першій українській антарктичній групі – фонд виділив кошти на експедицію.

З проголошенням незалежності України пан Гаврилишин багато часу проводив у Києві, був радником першого президента, головою дорадчої групи президії парламенту і радником чотирьох прем’єрів.

“Я був на всіх континентах. І не як юрист, а як консультант великих міжнародних підприємств, радник деяких держав. Кілька країн вважають, що я їм належу, - це й Індія, і Канада, і Швейцарія. Але я завжди залишався українцем. Це завжди допомагало мені: люди, які асимілюються, виглядають звичайними, слабкими, а коли хтось твердо стоїть на своєму національному ґрунті, це привертає увагу, це викликає повагу в розумних людей”.