Ми з України! Навіть не знаю з чого почати… бо всього за 51 | ТАТО ВЛОГ
Ми з України!
Навіть не знаю з чого почати… бо всього за 51 день мабуть аж занадто багато.
- Багато пережитих емоцій - всі глибокі. Більшість подій і новин вражають до глибини свідомості, а багато - в моїй свідомості буквально не поміщається…
- Багато нових обставин. Немає в кого питати порад, бо ніхто раніше нічого подібного не переживав.
- Багато рішень приймаються інтуїтивно і швидко. Нема часу обдумувати і виношувати ідеї - кожна з них перевіряється “на добротність” вже в процесі реалізації.
- Багато дзвінків з невідомого номера. Беру слухавку в очікуванні наступного стривоженого голосу. Переважно жінки з дітьми, котиками і собачками. Раніше шукали тільки заночувати. Зараз шукають жити - хтось “поки не закінчиться це все”, а хтось і немає куди повертатись зовсім. І знов багато емоцій, нових обставин і рішень.
- Багато дзвінків до друзів, братів, сестер. Багато нових добрих знайомств. Народ став монолітом.
А тут багато питань. Наприклад - де та організація, котра цей моноліт так злагоджено організувала?
Де партія, котра так потужно об‘єднала людей ідеєю, чи метою, чи лозунгами?
Хто той Лідер, Котрий так вміло дав єдиний курс українцям - служити ближньому?
Цінності поставали на свої місця і головне стало головним.
Можна продовжувати…
Але для мене очевидним стало те, що ЛЮДИ СТВОРЕНІ БУТИ ЄДИНИМИ! Ми здатні до миттєвої самоорганізації, здатні служити і віддавати без спеціальної мотивації і нагадувань. Заповідь Ісуса Христа любити ближнього виконується як базова програма. Дай Бог щоб стало звичкою до кінця днів.
- Багато кілометрів, багато роботи, матрасів, продуктів, ліків, одягу та іншого необхідного для життя.
- Життя продовжує змінюватись і стає все менше прогнозованим. Питання безпеки стало дуже відносним.
Єдина стабільність Бог.
