2022-08-04 13:06:14
Другий президент України Леонід Кучма дав велике інтерв'ю ВВС. Вибрали для вас головні заяви:
Про те, чи чекав війни з росією
Це непросте питання. Психологічно, як людина свого покоління, я був готовий до війни — адже ще дитиною пережив першу фашистську окупацію моєї батьківщини.
Стосовно агресивної природи путінської росії в мене ілюзій теж не було ще з 2003 року, коли під час першої спроби московського зазіхання на український Крим я віддав наказ стріляти на ураження, якщо росіяни таки спробують вдертися на наш острів Тузла. І я розумів реальний рівень російської загрози, адже був непогано поінформований з різних джерел.
Але, попри все це, російська навала стала для мене потрясінням. Напевне, я до останнього підсвідомо сподівався, що в того, хто віддав цей нелюдський наказ, таки лишалося щось людське.
Про те, чи можна було уникнути повномасштабного зіткнення
Коли саме? Якщо в лютому, безпосередньо напередодні повномасштабної війни — думаю, уникнути її можна було б, лише пішовши на умови путінського ультиматуму.
Тоді було б не вторгнення, а поступове підкорення нашої держави, її планова окупація. І Буча тоді була б у підсумку не лише у Бучі, а по всій країні, всюди, куди зайшов би російський окупант. Чи припустимо було б уникати вторгнення такою ціною? Відповідь, думаю, очевидна. Здається, Черчилль сказав після Мюнхену, що той, хто вибрав безчестя, щоб уникнути війни, отримає спочатку безчестя, а потім і війну. Краще, як на мене, не скажеш.
Унеможливити нашестя було б можна, якщо всі роки від початку російської повзучої агресії готуватися до відсічі. Розвивати і модернізувати наші Збройні сили — по-справжньому, повноцінно, всебічно.
Про причини путінського вторгнення
Я вважаю, що путін вдерся до нас, бо не вірив, що його за це хтось покарає. Не вірив у згуртованість Заходу навколо підтримки України, не вірив у західні санкції, які здатні вкрай негативно впливати на росію.
Очевидно, що це стало для нього неприємним і болючим "сюрпризом", з яким він не знає, як впоратися. Цілком можливо, що, отримавши превентивне санкційне попередження і зрозумівши серйозність намірів Заходу, путін побоявся би віддати наказ про наступ.
Про можливе застосування "ядерки"
Я виключаю застосування російського стратегічного потенціалу. Не вірю у це абсолютно. До стратегічної ядерної зброї держава може вдатися лише або при наявності реальної загрози самому своєму існуванню, або ж у відповідь на вже завданий удар, як таку собі "відплату з того світу".
Використати таку зброю росія може лише проти США, такі вже особливості розміщення та націлювання міжконтинентальних ракет. Але ж путін, що б він не розказував, прекрасно знає, що США йому не загрожують та першими не вдарять. Застосування стратегічної ядерної зброї означає автоматичне отримання удару у відповідь та гарантовану загибель — є навіть такий термін у геополітиці "гарантоване взаємне знищення". путін не самогубця.
Що ж до тактичної ядерної зброї, то тут, на жаль, ситуація складніша. Цієї небезпеки я б не виключав. Річ у тім, що без'ядерна Україна не здатна відповісти росії адекватно. А саме відчуття безкарності вже більш ніж десять років є головним двигуном дій путіна.
Про переговори з росією
Стосовно розмов з путіним. Нещодавно міністр закордонних справ Дмитро Кулеба сформулював нашу позицію цілком чітко: за стіл переговорів ми сядемо лише після поразки росії на полі бою. Тобто ми будемо обговорювати саме наші умови і наші вимоги, і це правильно. А обговорювати їх можна хоч із ким.
Про перемогу у війні
Перш за все — не треба розраховувати на те, що ось-ось помре путін. Що санкції ось-ось економічно вб'ють росію. Що російський обиватель раптом прозріє та вийде на антивоєнний протест. Нічого такого не буде. Україна має битися і вирішити усе на полі бою.
Більше у нашому матеріалі https://cutt.ly/7ZO5hBQ
2.0K viewsedited 10:06
Т
