![]()
![]()
![]()
![]()
Я уникнув будь-якого бажання засуджувати інших. не тому, що це добре чи прогресивно. Не тому, що я «добрий та усвідомлений». Не тому, що хтось мене цьому навчив.
А лише тому, що з часом можна побачити, як усім важко і без тебе. Ніхто не думає про себе: «О, як же я страшенно гарний!». Усі жеруть і тюкають себе цілими днями. За кожний промах, за не ідеальну зовнішність, негусте волосся, кожен зайвий кілограм, кожну сварку з батьками чи друзями, за кожні невдалі стосунки, за власну втому чи біль, за те, що «не дуже гарний, не дуже розумний, не заробляю мільйони. Кожному цього вистачає по горло та без участі інших людей. Ці склянки повні, там нема куди підливати.
Якщо ви думаєте, що хтось не переживе без вашої критики та оцінки, яка, звичайно, істина в першій інстанції, то задайте собі питання: «А чи потребую я чиєїсь критики та оцінки?» Звичайно, ні!
Так ось, інші також ні.
Кожному і без мене є, що собі пред'явити. А якщо ні, то й слава богу!
Ще раз скажу: "Стакани невдоволення собою повні, там зовсім нікуди підливати ще й ззовні".
Все, що нам залишається, - говорити одне одному слова кохання та підтримки. А коли не можеш цього – краще промовчи.
@Dankovv
