​​Привіт, я з України. І я померла вчора. . Не буквально. Але | Територія натхнення

​​Привіт, я з України. І я померла вчора.
.
Не буквально. Але це могло легко статись.
Мені просто пощастило..
Пощастило жити не в Бучі.
Пощастило народитись не в Маріуполі.
Пощастило, що не в мій будинок влучила ворожа ракета.
Пощастило, що на журналістських фото зображено не моє понівечене тіло.
.
Це випадковість. Лотерея. Гра Всесвіту.
.
Кожен з українців міг бути вбитий вчора, місяць тому або 24 лютого.
Просто тому,що ми живемо в своїй країні.
.
І кожен з нас помирає всередині кожного дня. Знову і знову.
Навіть перебуваючи у безпеці.
Навіть продовжуючи «жити».
.