#відгук_на_прочитане 'Солодке життя' Роман Малиновський - | thedudewhoreads
#відгук_на_прочитане
"Солодке життя" Роман Малиновський -
Видавництво Meridian Czernowitz, 2021 рік
Про що книга: 13 оповідань у жанрі магічного реалізму, містики і горору, які написані у формі клепсидри (тобто, кожна розповідь віддзеркалюється, тематично або настроєво: перша ― в останньому, друга ― у передостанньому, і тд).
Мої враження: Почну з того, що мав би читати збірку, напевно, як і задумував автор - спочатку перше оповідання, потім останнє, і так далі, щоб відчути це віддзеркалення. Я цього не зробив, бо не знав, що так потрібно. Проте це могло відіграти роль в моєму сприйнятті - мені було складно ввійти в тексти, відчути їх, читаючи все підряд. Перші 3-4 дались швидко, але важко. З одного боку - вони дуже різні, у кожному своя емоція, але з іншого боку - при тому, що події тут відбуваються у багатьох містах і країнах, я відчував статичність тексту, мені бракувало повітря, хотілось як глибини, так і ширини. А після розповіді про циркачів у квартирі мені стало дуже кріпотно. Це може як спонукати читати далі, так і закрити книгу. Це був дивний страх, який конкретно пригрузив мене.
Одне з найкращих оповідань для мене тут - "Ми дуже любимо Тараса". От воно прям класне, в міру загадкове і з цікавою ідеєю. Про письменника, який довго не публікує нових текстів, і про його фанатів, які задумали дещо страшне.
Але є оповідання, в яких я бачив лише жорстокість, яка не пояснювалась майже нічим (якщо порівнювати з "...любимо Тараса"). Моментами це не просто відштовхувало, але і давило на свідомість. Можливо, якби читав клепсидрою, то такого відчуття б не було, бо історії було б глибшими і зрозумілішими. Але маємо те, що маємо.
Підсумовуючи, хочу зазначити, що збірка смілива, з хорошою маркетинговою складовою (один літературний редактор - Андрухович - чого вартий!), і вона однозначно виокремлюється поміж інших. Думаю, тут кожен може побачити щось своє, як у фільмах Лінча, де нічого не пояснюється на фізичному рівні, але кожен бачить все по-своєму на метафізичному.
Для цих історій потрібен правильний настрій.
Кому читати: любителям артгаузного кіно, похмурих історій, магічного реалізму.
P.S. Вітаю Романа Малиновського з дебютною збіркою!
