2022-06-28 14:29:05
"Абрикоси зацвітають уночі" Оля Русина -
Видавництво Старого лева "Бог не знає української. І тому молитися немає сенсу, він усе одно не розуміє" Про що книга: Невеличка, але дуже щімка історія про хлопчину з Донбасу, який живе в містечку, яке от-от окупують сепаратисти та росіяни. Він разом з сім'єю ховається від обстрілів, спостерігає за тим, як друзі один за одним покидають місто, переїжджаючи туди, де немає бойових дій, і одного дня помічає в небі безпілотника, який починає до нього говорити…
Мої враження: Повість для дітей шкільного віку, яка не лишає байдужим дорослих. І рефлексуєш над текстом значно довше, ніж над якоюсь іншою книгою.
Важко усвідомлювати, що повість для школярів містить у собі війну, обстріли, смерті. Але це частина життя українців, яка тягнеться вже не один рік. Події у тексті відбуваються ще до повномасштабного вторгнення, і ти коли читаєш, то чітко розумієш це. Розумієш, що зараз стало ще більше смертей, ще більше страху, ще більше зруйнованих долей. Від цього серце стискається ще дужче.
"Абрикоси…" - це замальовка з життя з українського сходу, казка для дітей, які стали дорослими не за біологічним годинником, а через війну. Раптове дорослішання - це коли тобі 9 років, і ти у новому місці йдеш перевіряти підвал, коли знаєш, що мусиш мати при собі ліхтарик, це страх перед новорічними феєрверками, це ПТСР, який тепер завжди поряд.
Але окрім людей є ще будівлі, транспорт, місця, до яких ти звик, і які втрачаєш назавжди. Коли головний герой покидає містечко, то обурюється, що вони рятуються, а розбомблена школа та автобус - ні. На перший погляд це дрібниці, коли мова йде про життя і смерть, але це важливі дрібниці, це речі та спогади, які нас формують. Це любов та відповідальність.
Насправді, хочеться багато сказати про цей текст. Про те, наскільки він недитячий, хоча і для дітей, настільки він сумний, хоча і світлий, настільки він невеличкий, хоча має сенсу більше, ніж величезні книги. Без зайвої драми і без марних надій. Життєво, з вірою в краще, з моментами, які у дорослих викликають сльози.
Є декілька цитат, які б'ють просто в серце. Особливо про місто, в яке прилетіли ракети, і там зупинився час. Читав на фоні новин про Кременчук, дуже боляче.
Кому читати: рекомендую усім до прочитання.
325 views11:29