ти дорослішаєш не в той момент, коли виповнюється вісімнадцять | запах свіжого бузка…

ти дорослішаєш не в той момент, коли виповнюється вісімнадцять, коли ти йдеш з дому далекими курними стежками - ти дорослішаєш, коли розумієш, що помилятися набагато краще, ніж навіть не спробувати. ти дорослішаєш не тільки коли готувати доводиться самому, а коли розумієш, що не існує щастя в чужих серцях, і що рідні ранять найболючіше тільки тому, що ми самі їм розповіли про наші слабкі місця. ти дорослішаєш не у вісімдесят, не в двадцять, не в момент, коли можеш собі дозволити виїхати за кордон ти дорослішаєш, коли розумієш, щоб не розчаруватися, потрібно лише не покладати жодних надій. ти не дорослішаєш лише ставши власником великої будівлі, лише виходячи на роботу, причому до відпустки відмірюючи дні - ти дорослішаєш, коли розумієш, що важливіше за величезний статок може бути тільки те, що в тебе всередині. ти не дорослішаєш, коли сивіє волосся або грубіє голос, коли час іде швидше, ніби годинник поспішає - ти дорослішаєш, коли задаєшся простим питанням: Чому ж з тобою лежить тіло, до якого не лежить душа? ти дорослішаєш не в той момент, коли ти береш іпотеку, виплачуєш кредити і кажеш: "нікому не можна довіряти". ти дорослішаєш, коли розумієш, що найважливіше людині знайти не ще одну людину, а, нарешті, знайти себе.