#читати #думати про 'це є танець, якщо я називаю це танцем' В | Think-move-dance UA

#читати #думати про "це є танець, якщо я називаю це танцем"

В 1961 році у відповідь на запит галереї сучасного мистецтва надіслати портрет власної роботи, Роберт Раушенберг відправив телеграму "Це портрет Іріс Клерт, якщо я так говорю". Телеграму вставили в раму і вона потрапила до експозиції з підписом "Роберт Раушенберг. Портрет Ірис Клерт".

В 1969 році Тріша Браун створила перформанс "SkyMap".

Своїм наповненням він нагадував глядачам про радикальні ідеї Сімон Форті, про те що "промова тексту є танцем". Тріша не бачила цей перформанс, де Сімон просто читала текст з паперу і стверджувала що це є танець, але приймала участь в іншій роботі під назвою "2 Improvisations on the Nuclei for Simone by Mac Low" (1963), що також був побудований на тексті. В оригіналі для цього перформансу Mac Low створив 108 карток з текстом і він був виконаний Сімон Форті. Текст на картках зачитувався в рандомному порядку, а сама фізична/танцювальна імпровізація у виконанні Сімон була реакцією на цей текст.

Тріша залишила для свого перформансу тільки три картки з 108.

Після показу вона сказала "Це було безумство... Прекрасно... але я була перелякана до смерті.. Не було нічого, за що можна було б сховатись: тільки я, металевий стілець і текст. І глядачі, що весь час чогось очікують від мене."

Після народження дитини у 1965 Тріша написала своїм друзям листи з проханням написати для неї текстові структури для побудови танцю і отримала декілька відповідей. Вона не використала жодну з них за призначенням, але кожну вважала за танець As It Is. Приводом для цього стала поштова листівка з Женеви, де було написано

"Це є танець! (Якщо я так говорю)(присвячується "Портрету Ірис" Роберта Раушенберга").

Саме вона спонукала Трішу до створення SkyMap, в якому взагалі не було танцю.

От як його описує американський критик Дебора Джоуітт: "Це була лінгвістична пропозиція, що поєднувала сайт-специфік перформанс та саунд-арт. Відвідувачі просто лежали на підлозі абсолютно темної галереї і дивились на стелю. Перед початком всі отримали інструкцію: побудувати уявну мапу на стелі, використовуючи для цього текст, що вони почують і слова як будівельний матеріал.

Тріша Браун читала уривки з молитв, вибачалась, казала, що слова потрібні нам щоб заповнювати безмежні простори між височенними горами, іноді читала уривки з щоденників або перелік продуктів для закупки у супермаркеті але частіше за все просто читала назви міст, озер, рік, гір, селищ.

далі буде..