Позбутися бажання танцювати важко. Але іноді мені здається, щ | Think-move-dance UA

Позбутися бажання танцювати важко.

Але іноді мені здається, що ще важче повернутися до танцю із стану безпорадності. Бо єдиний сенс танцю часто полягає в самому моменті руху без будь-яких додаткових мотивацій. Війна переключила мій внутрішній стан в позицію "наповнювати сенсом". "Беззмістовність" танцю стала болючою і для багатьох з нас — не на часі.

Починаючи з 24 лютого, я проводив години в соціальних мережах. Спостерігав за тим, як українські танцівники та хореографи намагаються віднаходити сенси в русі, і багато чого для себе зрозумів "про війну". Я переглянув десятки, якщо не сотні відео і всі вони стали для мене архівними свідоцтвами.

Сподіваюсь, що досить скоро ми переможемо. Ми закінчимо війну в Україні, але ніколи не зможемо витіснити її зі своїх "тілесних спогадів".

Вже у квітні я вирішив, що ми маємо створити відеоархів тих моментів, в яких зафільмовано наші тілесні переживання і нашу вправність з цими переживаннями жити. Архів, до якого ми будемо звертатись через роки для того, щоб зрозуміти, якими сильними ми стали.

Ми маємо поділитись цим доробком зі світом. Бо якщо культура — це зброя, то танець — це зброя, яку ми маємо плекати і розуміти. Бо танець це життя і одночасно — це смерть, бо кожного разу коли він закінчується, ти маєш починати його спочатку. І кожного разу — це, як починати нове життя.

Далі буде!

#говоритілом #letthebodyspeak