Думай хоча би один раз

2022-03-01 23:54:27 Лежать тіла
Безликі
Обсмажені

Палають танки
Зім'яті
Розірвані

Неба риси
Знівечені
Заплакані

А чи можливо
Знищити
Без мети та правди
Не знищившись? Відкрити / Коментувати

2022-02-28 19:09:58 Знов сиджу на підвіконні
Проводжаю сонця захід
Я хвилююсь зовсім трохи
Хоч вночі і обіцяли гради

Хоч погрожували й брязкали
Своїми паперовими стволами
Тихенько з'їли язика та повтікали
Ох, ніколи їм не стати нами

Суду день їх ще наздожене
У Гаазі чи на окропленій землі
Бо не пробачить вбивцям мати
Сльози й кров замішану у склі

На підвіконні ще буде сонця схід
І буде Щастя, знову буде Мрія
І люди дзвінко пустять пісню в хід
Бо ж ще не вмерла Україна Відкрити / Коментувати

2022-02-28 15:37:47 Я перебуваю у Києві і розумію, наскільки умовно пощастило всім жителям жити в цій фортеці. Відносно мирно та спокійно.

Хотіли захопити столицю, а страшно дісталось околицям. Хотіли зайняти Харків, не змогли цього і перетворили його в справжнє пекло. Чернігів, Охтирка, Мелітополь і багато інших міст, які зараз страшно потерпають та потребують нашої підтримки.

Зброїним силам України та всім захисникам слава! Відкрити / Коментувати

2022-02-28 00:33:11 Я довго не знав, що писати, що думати і де брати на це сили. Митями впадаєш в панічку і гадаєш, що ось зараз візьме. А ні, звикаєш. І втома наздоганяє швидше. І гул сирени поселився в голові.

І відчуваєш, як очі наливаються, але не можуть з себе випустити те, що в них накопилось. Ми всі свідки тих жахів, які проходять блискавично повз нас і засідають у свідомості. І тепер ці вологі очі наповнені лише люттю. Страшною й невідворотною люттю останнього місяця зими.

Так, плакати від подій у горі не варто. Їх надто багато. Вони надто разючі. Шибки свідомості треба берегти. Ми всі разом оплачемо тих, хто пішли, те, що втратили, все, що було випалено й вирвано з корінням. Після всього. Коли буде покладено новий початок.

Ми всі сильні, вольові й живі духом. Ми єдині і незламні. Ми тримаємось і опираємось на один одного. То ж варто плакати лиш від того, що маємо стільки близьких друзів та їх підтримки, опори. Друзів, яких можливо ще не знаємо по імені, але з якими разом несемо і переможний вінок, і гробову плиту. Що кому і так розуміємо. Відкрити / Коментувати

2022-02-25 00:26:25 Експромт від @Alina1741

РАЗОМ

Не бійся, я із тобою.
Я відчуваю твій біль.
Твої сльози - то мої сльози,
Твій сміх - то є мій сміх.

Мої сльози - то твої сльози,
Мій сміх - то є твій сміх.
Розумію тебе з пів слова,
Пів слова із вуст твоїх.

Ми плачемо і сміємося
Крізь дороги і провода,
Хоч далеко, хоч і не поруч,
Та єднає нас стежка одна.

Завжди пам'ятай одну річ,
Лиш одну невеличку фразу,
Кілька слів із вуст моїх:
Що б не сталося, ми - РАЗОМ Відкрити / Коментувати

2022-02-19 18:42:46 Навіть за відсутності загрози, що нависла, читати щоденно новини такої риторики було б нестерпно, а тут 150 тисяч солдат на кордоні. Вони розміщуються поза полігонів, привозять військових медиків та поліцію, поповнюють запаси крові та будують понтонні мости. Кажуть, що відводять війська і не роблять цього.
Йду вулицями і ловлю кожну мить життя навколо, як у фотоапараті.
На Вокзальній жінка в чорній лакованій куртці з нарощеними віями стучить нігтями про прилавку кіоска — чекає на цигарки. Їй не місце поруч з двома безхатьками, що мають пустий та важкий погляд. Але вони теж в цей кіоск. Військовий з валізою їсть шарму. Жінка з маловиразним обличчям сорока років тримає міцно сумку та пакет, в якому все, що не вмістилось. З труби валить пар в небо. Маленька синтетична собачка на розкладці відчайдушно тявкає. Такі собачки в дитинстві викликали в мене сльози — хотілось врятувати з розкладки, забрати додому. Зараз відчуваю легку відразу до продавця, що обманював мене у дитинстві — нейлоновій собачці не потрібна допомога, її виключать, замінять батарейки та знову поставлять. Люди швидко переходять дорогу. Перекопали тротуар. Ввічливий кивок охоронця на прохідній. Всі моменти, що зміняться як в кривому дзеркалі. Можливо, всі так ходять. Хтось іде у відмову, хтось не може думати ні про що інше, хтось не має сил на переживання. Але емоції всіх відтіняє розуміння війни над головою.
Інколи мені все рівно, я пружно іду тими вулицями, слухаючи Фіону Епл. Думаю, чи не купити мені той трикотажний костюм за 2 з половиною тисячі. Потрібно замінити газовий котел. Такі побутові і малоемоційні думки.
Інколи відчуття, наче я вже там, що відділяє мене тільки бажання минулого життя, в якому я працюю і маю амбіції. Тоді також думаю про побут, не про жахи. Про жахи думається в очікуванні, не в процесі, бо життя все ще триває і це найбільше відкриття. Воно не кінчається, воно змінюється. Про трикотажний костюм вже не думається, а ось котел варто змінити. Відкрити / Коментувати

2022-02-17 22:05:05 війна - це гроза влітку, коли не чекаєш, а просто бавишся собі в піску, і починається. а після неї дуже зимно і треба одягати осінню куртку
війна - це, ніби ти береш шерстяний светр, і він б’ється током. шось, шо ти любиш б’є тебе. але б’є значить любить. а війна не любить нікого
війна - це завжди сльози і найпротивніший плач дитини, який ти тільки можеш почути в кафе
війна відчувається в тілі, як якийсь прищ, який ти ніяк не можеш видавити. чи, як виразка, яку ти лікуєш, а вона болить ше більше
війна - це шторм на морі всі 7 днів, поки ти там
війна смердить, я не знаю, як, і не хочу
війна кричить
війна виносить з хати все, як останній алкоголік чи ігроман
у війни немає правил. всі, хто їх пише і думає, шо вони є = симулює
війна - це старий обісцяний ліфт, який ніхто і ніколи не буде лагодити, але всі туди заходять
війна - це драма, там ніколи немає місця любові. жінки не будуть чекати чоловіків. жінки самі підуть, бо
війна - це подіум найгіршого у світі камуфляжного вбрання
війна завжди забирає, і ніколи не віддає, вона жахлива споживацька повія
війні немає виправдання, вона не зміниться, і не заслуговує на другий шанс
її треба вигнати з хати
забрати все майно
і більше ніколи
не
впускати Відкрити / Коментувати

2022-02-12 18:41:05 ніхто не казав мені у дитинстві
дивись:
Україна – твоя земля
українська – це твоя мова
я дійшла до цього сама
на шляху підвертаючи ноги
і тепер коли хтось робить спроби
довести мені що мова
це дріб'язкове!
неважливо хто як говорить
і на якій території
я причину одразу схоплюю
такі не цінують свободи
бо їм хочеться мати царя
над собою
і ось тим хто так підло
цурається свого дому
навіть цілком співчуваюча я
хочу в їбало жбурнуть Кобзаря

16*12*21 Відкрити / Коментувати

2022-02-11 14:46:36 (знову) Боюсь закохатись

За одною — одна — я боюсь закохатись
Я знову смутний
Я знову смутний, я знову їдуче смутний
Бо залишу не попрощавшись

Подих утратив зачарований втратою слів
Що завжди несказані будуть
Ах, як хочу сказать, хочу бути розмовним
Але з тобою більше не стану

Ми з тобою побачимось раз
І вмирати будем повільно у стрічці
Бо не може кожний із нас втрачений день
Не залишити назавжди у клітці

Я сьогодні з тобою і з тобою прощаюсь
Я знову смутний
Я цього разу смертельно смертельно смутний
Бо боюсь я закохаюсь Відкрити / Коментувати

2022-02-08 02:20:07 Коли я засиджуюсь за роботою вночі, то на порятунок мені приходить дуже цікава пігулочка, яка підтримує імунітет, вбиває 99.9% мікробів та не залишає розводів на моєму втомленому обличчі. Не жартую зараз.

Онлайн безкоштовно без реєстрацій та смс і все це просто тут.

І хто ж знав, що овочі вміють в копі паст агрегацію мемасів. Відкрити / Коментувати