Холодна очей твоїх синя вода, Що бачать гостріше і далі. І навіть любов твоя буде тверда Як бронза, рубін і емалі. Вона не зверне тебе в соняшний сад, Де смокви і ґрона сочисті… Ні кроку зі шляху, ні думки назад, Ні хвилі даремне на місці. Далеко в безодні ланцюг поколінь, Лик часу сіріє і гине. Тобі бо самому найвищих горінь Дано осягнути вершини. 797 views19:06
