2021-05-08 10:23:19
Отже, 9 травня. Мабуть найбільш контраверсійна для українців дата станом на цей час. Ми досі не знаємо, що це було, а тому не можемо сказати, чим ця дата є сьогодні.
Хтось вважає цю дату Днем Перемоги, інші днем раніше відзначають День пам‘яті та примирення. І кожного року українці провалюються у безодню протиріч між двома датами. Минуло майже 80 років, а ми досі не знаємо, ким були наші прадіди: творцями найвеличнішої в Історії перемоги, колаборантами чи жертвами?
Я переконаний у тому, що легковажно судити їх заднім числом ми, ситі діти доби інстаграму та електросамокатів, точно не маємо ніякого права. Але ми зобов‘язані спробувати зрозуміти мотиви учасників тих грандіозних подій, прослідкувати логіку вчинків командирів та рядових.
Особисто мені не хочеться думати, що мільйони кращих чоловіків мого народу були безвольними жертвами, заручниками обставин. Люди, які здатні вбивати і помирати во ім‘я будь-якої ідеї не можуть бути безвольними, і обзивати їх жертвами - це ображати пам‘ять про них. Досить ліпити з українців нещасних ягнят та відмовляти нашим предкам у здатності самим вирішувати власну долю. Навіть, якщо прийняті рішення є неправильними з точки зору нинішньої політичної коньюктури.
Єдине, що відомо точно — наші прадіди були учасниками найбільш епічної війни за весь час існування людства. І єдине, на чому я наполягаю — це те, що вони були саме УЧАСНИКАМИ, а не жертвами. Я вірю, що мої предки самі обирали свою долю, байдуже якою вона була: у лавах Червоної Армії, у боївках УПА, в рядах формувань ІІІ-го Рейху чи у складі інших армій. І це те, чого нам необхідно вчитися у них — бути учасниками, а не заручниками, самостійно приймати рішення, навіть якщо вони обернуться катастрофою.
Адже ті, хто відмовляють у суб‘єктності нашим предкам, ті, хто ліпить з них безвольних жертв, ті люди намагаються позбавити суверенності мій народ і сьогодні.
@BKhodakovsky
682 views07:23
Т
