«Сага про Вінланд». Вікінги це добре Анонс манґи «Сага про | Роршах врятує нас
«Сага про Вінланд». Вікінги це добре
Анонс манґи «Сага про Вінлад» від Макото Юкімура викликав багато захвату, а я узагалі не знав нічого про неї. Але причина, чому ця манґа отримала особливу увагу у мене й бажання познайомитися із нею — були вікінги.
«Сага про Вінланд» розпочинається з підліткового віку головного героя Торфінна та показує хитрість лідера найманців Аскеладда. А також рішучість і жорстокість Торфінна, коли вони приєднуються до битви між франкськими лордами. Усе для того, щоб заволодіти скарбами, використавши одного з лордів та його армію для власної вигоди. Після подій штурму фортеці, Торфінн дістає право кинути виклик Аскеладду, і їхній поєдинок відбувається, коли вони повертаються на свою базу, землю, контрольовану дядьком Аскеладда в Данії. Далі історія повертається на десять років назад, до будинку Торфінна в Ісландії з його батьком Торсом, матір’ю, сестрою та другом сім’ї Лейфом Еріксоном. Де ми дізнаємося, крім дитинства Торфінна, саме про його батька Торса, який колись великий воїн, осів у далеких холодних землях задля душевного спокою.
Відчувається, що Макото Юкімура дуже ретельно досліджував культуру вікінгів, зброю та одяг, щоб створити світ, який буде дуже правдоподібним. І це спрацювало, бо завдяки підходу автора, легко поринути в скандинавський спосіб життя — від боротьби за життя для виживання в Ісландії до розгулу вікінгів, які повертаються додому зі своєю здобиччю після жорстких сутичок. Юкімурі узагалі не заважає показувати все відкрито в манзі, особливо в бойових сценах. Солдати пронизані стрілами з усіх боків, очні яблука на стрілах, коли їх збирають, щоби використати для наступного бою, чи голови, які відлітають після відрубування. Якщо б малюнок мав колір, то сторінки із боями були б залиті багряною фарбою, натомість вони чорніють від усієї цієї крові.
Але окрім ретельної уваги до вікінгів, Макото Юкімура також серйозно ставиться до історичного боку цієї саги. Декілька персонажів ґрунтуються на історичних діячах важливих для світової історії. Найбільш очевидним є Лейф Еріксон, відомий скандинавський дослідник, син першовідкривача Ґренландії Еріка Рудого, який знайшов Ісландію. А в манзі — землю Вінланд, що із розповіді Лейфа та кадрів на сторінках дає нам розуміння, що це найімовірніше Північна Америка. Читаючи перший том, зрозуміло, що головним героєм є Торфінн. Але такий другорядний персонаж, як Лейф, відіграє визначну роль у становленні Торфінна, який загорівся мрією також знайти Вінланд, землю без крові, воєн, рабства та голоду. Головний герой теж має історичні зв’язки з раннім ісландським мореплавцем-дослідником на ім’я Торфінн Карлсефні. На мою думку, це відмінно працює, адже до й так реалістичного антуражу, який створює манґака, зв’язок із реальними історичними постатями ще більше підсилює цей ефект.
Цей перший том закладає цеглини майбутньої історії (яка вже, як відомо, розтягнулася на 27 томів), визначає, де зараз знаходиться Торфінн, а потім показує, чому він так сильно ненавидить Аскеладда. Флешбек займає більшу частину тому, показуючи життя Торфінна до подій нападу на фортецю зі скарбами. Життя в Ісландії непросте, колихається між стихією та іншими лідерами тієї місцевості. Але, здається, найбільша боротьба припадає на Торса, оскільки він намагається навчити своїх дітей, Ульфу та Торфінна, жити вільним життям, без битв, прославляння війни та рабства. Саме ця річ створює одні з найнапруженіших моментів у манзі, як-от Ульфа, яка нарікає на погані навички свого батька в торгах, коли він віддає дорогоцінних овець за право поховати мертвого раба. Адже, з одного боку, маємо боротьбу за виживання в цих холодних землях, а з іншого — батько, на думку доньки, так легко віддає можливість пережити цю зиму.
Це сильний початок історичної пригодницької історії, де все зіграло бездоганно, — герої, реалістичність, світ, період, історичні аспекти, малюнок, — створивши дивовижну та захопливу атмосферу. Не знаю, що тут думати, просто треба йти читати цю манґу.
#сагапровінланд #макотоюкімура #відгук
@tripwithbook
