Городище в селі Ницаха. Культурна спадщина, яку ми маємо па | Тростянець INFO
Городище в селі Ницаха. Культурна спадщина, яку ми маємо пам'ятати
Комплекс пам’яток біля села Ницаха на території Тростянецької громади у складі 2 городищ, селища і курганного могильника роменської культури і Київської Русі як пам’ятку археології національного значення внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України (охоронний № 180029-Н).
Комплекс пам’яток біля с. Ницаха відомий із середини ХІХ ст. У процесі підготовки до ХІІ археологічного з’їзду у м. Харків було складено плани городищ та могильника.
Комплекс пам’яток біля с. Ніцаха ототожнюється із містом Нічан «Списка руських міст», яке згадане також у інших писемних джерелах литовсько-польської доби. У литовсько-польський період та добу українського козацтва городища, залишаючись незаселеними, і не укріпленими, разом із закріпленими за ними територіями, відігравали роль географічних орієнтирів при наданні земельних володінь феодалам. Городища мають назву Великий Балкан та Малий Балкан. І.І. Ляпушкін назвав їх за розташуванням на плані комплексу – Західне та Східне відповідно.
Велике городище. Під керівництвом на Великому (Західне, Безіменне) городищі було розкопано напівземлянкове житло давньоруського часу. Під час досліджень на городищі досліджувалася прилегла до розкопу ділянка поблизу центру городища; в ході розкопок виявлено близько десяти житлових та виробничих будівель, в тому числі наземних.
Мале городище. Городище Малий Балкан (Східне, Круте) займає мис останцевої ділянки плато правого корінного берега р. Ворсклиця. Займає один із відрогів берегового плато, відділений ярами від Великого городища та від напільної ділянки селища. З північної (напільної) сторони мис відділений від селища валами “кокошникоподібної” форми та ровом, його висота в середній частині досягала 5 м. Руйнування укріплень відбулося у 1973 р., тоді ж на городищі було повністю знищено культурний шар, що стало причиною охоронних досліджень 1973-1974 рр.
Досліджена на городищі площа становила 550 кв. м. Розкопано житлові та господарські приміщення, отримано розрізи основного укріплень з напільної сторони, а також залишків укріплень по периметру городища. Первинний етап будівництва укріплень віднесено до роменської культури, другий період до кінця Х – ХІ ст. Залишки третього будівельного періоду маловиразні, виявлено лише кут кліті – зрубу на внутрішній стороні насипу, в цей час було поглиблено рів та збудовано оборонну стіну по периметру городища. Рів глибиною 3,5 м мав ширину 13,5 м. Висота валу від дна рову на останньому етапі сягала не менше 7,5 м. На городищі було досліджено 11 жител, 5 з них роменського часу (Х – ХІ ст.), 1 – кінця ХІ – початку ХІІ ст., 2 житла відносяться до ХІІ – ХІІІ ст.
Курганний могильник. За даними Д.І. Багалія, некрополь налічував понад 200 насипів. Майже всі досліджені насипи розташовані на галявині лісу. Вони представлені як насипами на горизонті, так і у підкурганних ямах. 10 насипів дослідив В.О. Городцов, у публікації, крім описів, є плани поховань.
Ґрунтовий могильник. Знаходиться поблизу південно – східної частини села, неподалік сучасного кладовища. Розташований із зовнішньої, зниженої до долини струмка, сторони селища, частково накладаючись на нього. У кількох шурфах виявлені поховання, переважно безінвентарні, здійснені за християнським обрядом. Уламки давньоруської кераміки в заповненні ям та астрагал з отвором, який виявлено при похованому, дозволяли О.В. Сухобокову датувати могильник ХІІ – ХІІІ ст.
Однак виявлені поховання можуть відноситись і до золотоординського часу. Слід зазначити, що грунтові поховання були виявлені також на території селища і на ділянках розкопів, розташованих неподалік городищ. Тому для виокремлення грунтового могильника у окрему складову частину комплексу, зважаючи на обмежений характер досліджень, здійснених через руйнування кістяків невеликим глиняним кар’єром поблизу кладовища, передчасно.
