Так трішки літа залишилось: Щось гомонять собі птахи, Росою ще | Твій вірш | Вірші для душі
Так трішки літа залишилось: Щось гомонять собі птахи, Росою ще отави вмились, Туман розлігся на дахи. Хизують барвами химери, Хмарок обвислих над ставком, Їх підпудровують гримери, Пробігши сірим беріжком. Та сонце дихає в напрузі, Ріллю цілує за селом, Там хміль пахучий, на окрузі, Своїм виблискує чолом. Ще все живе - барвисто чисте, В ключі задиристих качок, Ще достигає цвіт - намисто, У недописаних казок. В них оксамитова малина, Вуста малює до зорі І коротає час свій днина, В сумній лелеці на ріллі. Тепло викручує сорочку, Терпкому меду на житах, Готує дуб старезну бочку, Що загубилась у літах. У ній заквасить синь небесну, Змішавши всі земні смаки, В них пекторалі й світ чудесний Кладуть картини у сумки. Так трішки літа залишилось...
