ВЕЛИКА СЕРЕДАМи вже підходимо до самих Страстей Господніх, і із всього, що ми чули, так ясно стає, що Господь може все простити, все очистити, все зцілити і що між нами і Ним можуть стояти тільки дві перепони.
Одна перепона – це внутрішнє зречення від Нього, поворот від Нього геть, це втрата віри в Його любов, це втрата надії на Нього, це страх, що на нас в Бога може не хватити любові…
Петро відрікся від Христа; Іуда Його зрадив. Двоє могли б разділити ту ж долю: або двоє спастись, або двоє загинути. Проте Петро чудом зберіг впевненість, що Господь, бачить наші серця, знає, що, недивлячись на його зречення, на страх, на клятви, у нього збереглась до Нього любов – любов, яка тепер роздирала його душу болем і соромом, але любов.
Іуда зрадив Христа, і коли він побачив результат своїх дій, то втратив будь-яку надію; йому видалось, що Бог його вже простити не може, що Христос від нього відвернеться так, як він сам відвернувся від свого Спасителя; і він пішов…
