Леся Скорик виїхала до Німеччини разом чотирирічною донькою Уляною на третьому тижні повномасштабної війни. Відтоді досі вона не бачила дому. Натомість знайшла спосіб привезти Батьківщину за собою. Леся активно вивчає німецьку мову, інших навчає української.
У Німеччині Леся з рідними має право перебувати два роки, працювати й отримувати соціальні пільги. Жінка каже, що у Німеччині все робиться непоспіхом, з чергами. Житло їй оплачує держава і так само покриває частину комунальних витрат.
Рідне середовище, каже, допомагає витримати життя на чужині. За участі Лесі та інших біженців у Вормсі реалізовують волонтерські проєкти на підтримку України та українців. Жінка з дитиною не планують залишатися в Німеччині після війни. Удома, каже, чекають нездійснені поки мрії: побудувати свій будинок з захищеним укриттям.
Докладніше історію Лесі Скорик читайте у статті.
Діліться з нами, що допомагає вам ви не втрачати зв’язок із домом, який ви покинули через війну. Або пишіть нам на скриньку Tyiak@rferl.org.
