Для мемів, мабуть, вже пізно,  тому закриємо тему з зомбі: Жи | МЕМАСі

Для мемів, мабуть, вже пізно,  тому закриємо тему з зомбі:

Жити на високому поверсі за відсутності електроенергії моментами доволі корисно. Але в такій ситуації можливе подвійне навантаження на серце.
Ну,  перше - це звичайне фізичне навантаження.  Ок,  можна звикнути.  Але уявіть,  що вам довелось підійматися на тридцятій годині блекауту за повної відсутності сонячного освітлення. В повній тиші ви доходите поверху до дванадцятого й у вас розряджається телефон. Ліхтарика нема.  Ви стоїте на місці декілька хвилин,  щоб до темряви звикли очі,  робите декілька кроків вперед і чуєте хрипіння.  Звичайно,  ви знаєте,  як може хрипіти зомбарь або якесь інше чудо,  бо ви дивились фільми жахів,  грали в ігри.  Навіть якщо ви почули це хрипіння не дуже чітко,  то уява все домалює за вас.  І ось ви підіймаєтесь ще на один поверх вище - знову хрипи.  Виникає враження,  що вони вже й позаду вас,  десь знизу.  Пробуєте прискоритись,  але попереду ще стільки ж поверхів.  Паніка потрохи охоплює вас.  Ви максимально напружуєтесь,  щоб бути готовим відбивати атаку ворога.  Уявіть,  максимальний рівень напруги,  максимальна концентрація,  шалений стукіт серця і тут позаду вас з пронизливим скрипом,  а потім і грохотом відкриваються двері на балкон. 
Це не зомбі,  а звичайний потік вітру.  І над вами був не зомбі,  звичайний сусід,  що також не звик так високо підійматися.  Скоріш за все і ви когось налякали своїм важким диханням. 
Нічого надприродного не сталося,  але у вас інфаркт і розрив жопи