UAnother. Ти - інший. #УкрТг

2022-06-19 22:40:15 ​​ місяці в Дніпрі

Небагатослівною я була тут з початку війни.
Але все так само підписуюсь під кожним словом попереднього поста - ми переможемо, в цьому навіть немає сумнівів. Хіба що засудження розширилось з путіна на всіх росіян.

Не писала, бо здавалось - навіщо? Весь народ проходить кожне нове переживання майже синхронно, відчуття ніби всі ми в одному інфопросторі - з єдино правильною мораллю, в курсі одних і тих самих новин і зі спільними мемами. Хоча це очевидно когнітивна пастка і в кожного +- залишився свій інфопростір, хоч і значно збільшилась кількість точок перетину.

Тому опишу в якому світі жила я.

Я не прокинулась від вибухів (бо живу далеко від аеропорту) і спокійно сприйняла новину спросоння. Дещо підвищенна тривожність виражалась в терміновому генеральному прибиранні і пранні усього одягу - бо завтра ж може не стати води і електрики.

В перші дні віддала все, що тоді було актуально волонтерам. В наступні дні це стало не так актуально, бо Дніпро просто неймовірний в самоорганізації волонтерства - дається взнаки те, що всі ці 8 років волонтерські штаби активно працювали - ми ж найближче велике місто до лінії фронту.

Також в перші дні екстрено прибрали квартиру (залишилась від бабусі) після косметичного ремонту (кілька років руки не доходили) до житлового стану, щоб пустити переселенців - і одразу заселили людей.

І до себе у вільну кімнату теж весь цей період приймали людей. Брали з тваринами, бо в шелтери з ними відмовляли - в нас встигли двічі пожити киці і двічі - песики.

На той момент мені здавалось, що на мене не впливає війна, а виснаження я пов‘язувала тільки з роботою, якої стало навіть більше. І вона стала як ніколи важлива, бо пов‘язана з діяльністю ГО зокрема під час війни.

Я пропустила момент, коли треба було взяти відпустку, і мозок почав не вивозити навіть буденні дії, не те що роботу.

Тоді мені здавалось, що єдина пристойна причина виїхати за кордон - якщо ти втратив оселю/роботу і боїшся за своє життя. Бо якщо ти не боїшся - виходить, що ти турист? А це ж одразу бан, які мандри під час війни.

Перший місяць війни мені було дуже важливо залишатись в Дніпрі, залишатись ближче до лінії бойових дій, в теоретично більшому ризику. На другий місяць до мене прийшло усвідомлення, що таким чином я лиш закриваю потребу в співучасті з подіями в країні. Я не брала участь в жодній українській революції, не волонтерила по військовій темі, і це відчуття співучасті в такий переломний момент, як повномасштабна війна - було абсолютно необхідним. Що я лиш закриваю потребу - і що в тому, щоб сидіти в відносно менш безпечному регіоні, немає ніякої шляхетності.

Спочатку здавалось, що я зраджую місту і країні, раз хочу поїхати. Але це була емоція. А раціональність була в тому, що сенсу в Дніпрі від мене було 0. Я працюю повністю віддалено, я не волонтерю офлайн (кілька спроб було, але це не мій сильний бік) - все корисне, що я можу, я можу робити з будь-якої точки планети.

Мені треба було десь знайти ресурс. І єдиний спосіб, який був надійним і перевіреним - нова картинка за вікном, нова їжа і те, що я на той момент я не знала, як назвати. Відкрити / Коментувати

2022-06-19 22:05:01 Channel name was changed to «UAnother. Ти - інший. #УкрТг» Відкрити / Коментувати

2022-02-25 01:44:13 ​​Це неймовірне відчуття було майже рівно 8 років тому.

Відчуття, що в кожній оселі, кожній сім’ї, кожній голові лунають ті ж думки і ті ж відчуття, як і в мене. Ніби ноосфера Вернадського ожила і отримала форму.

Мозком я розуміла, що це не так - що не всі так думають, що немалий відсоток співгромадян готові зустрічати росіян з квітами. Яник тільки збіг і відношення до Майдану на Сході були не однозначні і десь 60/40. І навіть при цьому відсотку це єднання відчувалось майже фізично.

Пройшло 8 років і ті українці, кому путін раніше ще здавався сильним лідером, зрозуміли істину. І зараз нація подумки разом, як ніколи. І це вау.

Тоді в 14-му, окрім цього відчуття єднання був страх. Страх незвіданий, страх ймовірної війни з сусідом, що встромив ножа в спину. Я пам‘ятаю, як я сиділа сама в квартирі на 16 квадратів в останніх числах лютого і співала «Боже, я молюся за Україну». При тому, що я атеїстка.

А цього разу страху немає. Бо в нас досвідченна армія, у якої є знання території і досвід війни з цим противником. І яка мотивована, як ніколи. І є суспільство, яке значно менш полярне в своїх думках, ніж 8 років тому. І замість тривожних співів ми гуляємо районом, насолоджуємось тишею, яка невідомо чи повториться завтра.

Вам могло здатись, що я в літерах здаюсь такою виваженою. Насправді моя базова емоція по життю - гнів. І в цій ситуації я не допускаю тривожність тим, що хуєсосю хуйло від душі - в чатах, в розмові з мамою, з чоловіком і навіть реакції в телеграмі відводять мені душу (здається смайлик-гівнявчик був просто створений для того, щоб реагувати репліки московії).

А ще мене тішить, що путін вчора підписав собі смертний вирок. Все, він труп - як мінімум політичний. Скоро чи ні, невідомо якою ціною, але кінець буде тільки таким. Бо історія не знає прикладів, коли можна напасти на 44-мільйонну державу і це зійде з рук. Так не буває і не буде цього разу.

Рубль - лети в небеса, біржа - пробивай дно, і хай тебе твої люди і знімуть, хуйло. Відкрити / Коментувати

2022-01-01 03:47:30 ​​Цей Новий рік я відчуваю зовсім інакше, ніж будь-який до цього. Багато змін в мені і як наслідок, навколо.

Нова робота в новій професії, новий формат подорожей без відриву від роботи, багато психології і багато, вже як вийшло, медичної теми - операція, перелом, реабілітація.

Я навчилась жити більш slowly, тепер на меті навчитись більш slowly подорожувати. Тобто знайти такі напрямки і формат, щоб відпочити, а не загнати себе так, що ще 2 тижні відходити

Були Швеція, Мадрид, ковток Вільнюса і багато Карпат

Цього року дуже хочу знову на серфінг в Португалію, навесні в порожню від туристів Хорватію. Знову останнім часом накрило великою пристрастю молодості - Францією, хочеться нарешті відвідати, і так, щоб не розчаруватись (що мені не так і просто). Ходила Мадридом і розуміла, наскільки більше мені подобається і тягне знову в Італію. І черговий раз спробую не закинути ідею британської візи. Може пощастить хапанути вигідні квитки в якусь екзотику - найбільше хочу в Тайланд, але в умовах ковіду реальніше Перу.

Не певна, що реалізації бодай в чомусь співпадуть з поточними бажаннями, але яка різниця? Мати і формулювати бажання важливіше за чітке їхнє виконання.

Хай 2022 буде так само цікавим в насиченим, тільки смертей поменше

P.S. Мені так приємно, що ви в мене є Я так рідко сюди пишу, а ви все одно читаєте, слідкуєте і коментуєте - мені це дуже цінно, правда. І я все ще вірю, що виправлюсь Відкрити / Коментувати

2021-10-16 19:06:20 ​​Чого раптом трапилась Швеція?

В червні я стратегічно взяла квитки в Литву. На той момент квитки на всі напрями вже були дико дорогими, а на Литву - дешево, бо країна пускала тільки вакцинованих і не визнавала коронавак. План був почілити на озері (як в ту поїздку), не відволікаючись від робочого процесу.

Я була певна, що до кінця серпня коронавак визнають. Але моя ставка не зіграла.
За тиждень до дати я вирішила, що замість Литви буде Латвія (до Вільнюса літаком, а звідти автобусом). Але Литва для Латвії стала жовтою зоною, а з жовтої зони - для невакцинованих карантин, а зі мною невакцинована подруга.

Стала шукати, куди дешево полетіти з Вільнюса в рамках доби від прильоту, і щоб можна було з коронаваком або тестом.

І так, за 5 днів до дати було вирішено взяти курс на Швецію. Було багато питань - найголовніше з яких чи пустять в Литву транзитом, бо на нашому сайті МЗС умови транзиту були вказані неправильно - через це були переживання, як посадять на рейс в Києві. Тому на момент польоту в нас не було броні житла та зворотнього квитка зі Стокгольму.

По факту, всім виявилось пофіг) Найбільш жахані - наші. Литовці пустили після кількох питань, а на Швецію вже і контролю не було (перевіряли тільки тест/вакцинацію вже на посадці на рейс).

По факту, план з Литвою і озерами провалився б все одно, бо кінець літа виявився холодним (було вже +9 вночі).

Натомість, ми привезли в Стокгольм сонечко і суху погоду. Прогноз обіцяв дощ щодня всі 10 днів, по факту - не потрапили жодного разу. В місті, де ввечері залишається тільки гуляти - це було максимальне везіння. Відкрити / Коментувати

2021-10-15 21:15:40 ​​ Стокгольм - це було неймовірно! Неймовірно нудно.

Вперше я побувала тут в грудні 2017 і була абсолютно зачарована країною. Тоді ми провели в Стокгольмі 2 з хвостиком дні - з вечора п‘ятниці до ранку понеділка, потім потягом до Мальмо, а у вівторок вранці - вже в Копенгаген.

Після першого разу мені здалось, що Швеція одна з небагатьох країн, де я готова жити.

Варто було провести тут більше тижня не у форматі відпочинку, щоб думка про місто стала полярною.

Що не так?
По перше, країна живе в першу зміну.

Якщо ви жайворонок-інтроверт (і серед всіх розваг віддаєте перевагу самотності в різних проявах завжди), то вам може і зайде.
Тут час пік в метро о 6й ранку. Час пік!! Боже, о котрій треба встати, щоб о 6й вже був час пік?

А тепер увага - до котрої тут працюють?
Найкраще про це розповідає бургерна біля центрального вокзалу столиці - тут є lunch time (11-14 - більш-менш звично) і after work. О котрій починається after work? О 14! Після роботи - це з 14 до 17.

О 18й все вже зачинено, або зачиняється. Навіть магазини одягу до 19 максимум. Ікеа до 20. Дякую за супермаркети, хоч це працює.

Ресторани-бари ввечері працюють, деякі тільки о 17й відкриваються, але не сказати, що в них є якась унікальна родзинка, хіба що можна вважати національним колоритом неймовірно дорогий алкоголь. І ресторани не те місце - де п

Друга причина - повна відсутність безкоштовного ентертейнменту. Я взагалі-то інтроверт. Але місто - це для мене про життя, це створює атмосферу. А тут цього немає - просто не прийнято. Ніхто ніде не тусує, немає місць, де збирається молодь - є тільки місця, де кучкуються маргінали і бомжі.
Коли ти маленький швед - в тебе є цікаві дитячі майданчики, як проводити час дорослому шведу в країні з майже сухим законом і повною відсутністю життя на вулицях ще вдосвіта? Знаю, що улюблена розвага місцевих - барбекю на власній терасі, що звісно чудово, як і виїхати на вихідних за місто - але якось замало. В Швеції значно більше пафосних авто, ніж в умовній Німеччині, а на вихідних дивовижно більше літає гвинтокрилів і малої авіації - збіг? Не думаю. В останній день навіть потрапила на фестиваль спорткарів - настільки тут популярні дорогі хоббі.

З безкоштовного маємо десь 7-10 музеїв, майже всі з яких працюють до 17, прогулянки супермаркетами і громадських транспорт (якщо є абонемент). Ніяких вуличних музикантів, ніяких ярмарок чи фестивалів їжі (тут навіть в різдвяний період все закривається о 20), ніяких арт-проектів.

Сонце сідало о 20.30, коли на вулицях вже майже нікого не було. Хтось в ресторанах, але здебільшого - вже вдома. Треба лягати спати, щоб о 6 ранку, вже стати частиною часа пік в метро.

#стокгольм #швеція Відкрити / Коментувати

2021-10-02 14:57:03 ​​​​Сторіс переїжджають в окремий канал! Мені не сподобалось, що зникають не тільки дописи, але й всі коментарі і цілі треди в чаті відповідно( Так що, кому подобається формат коротких тревел нотаток протягом поїздки, підписуйтесь: @uanother_stories Відкрити / Коментувати

2021-08-31 19:19:32 ​​​​Сторіс переїжджають в окремий канал!

Мені не сподобалось, що зникають не тільки дописи, але й всі коментарі і цілі треди в чаті відповідно(

Так що, кому подобається формат коротких тревел нотаток протягом поїздки, підписуйтесь:

@uanother_stories Відкрити / Коментувати

2021-08-28 23:31:55 Прорвались в Швецію без проблем :)
Була довга дорога з а/п Скавста в намаганні зекономити (спойлер - не вийшло).
Заселення, вечірня прогулянка по Стокгольма.
Але все завтра, сьогодні сил вже нема. Відкрити / Коментувати

2021-08-28 14:53:14 Поки що все вдало!
Найбільші мої переживання були зв‘язані з тим, що правила транзиту через Литву в одних джерелах дозволений всім, а в деяких - тільки за поважних причин (дорога додому, відвідування родичів).

По факту в Жулянах на стійці цікавились тільки qr-кодом з литовської форми в‘їзду і негативними тестами.

В Вільнюсі взагалі сказали «при транзиті ви могли в‘їзну форму не заповнювати» (ага, пояснюй це на стійці в Жулянах) і негативні тести (або показували вакцинацію, але ж окрім короноваку). Прикордонник мабуть ще щось питав, але волаюча поряд мала дитина не дала його почути - лайфхак! Робиш вигляд, що не чуєш, переписуєш, і скоріш за все він заб‘є тебе питати Підозрюю, що його цікавив квиток на далі Відкрити / Коментувати