2022-08-31 22:18:19
Підперезані ночами тихими із пам'яті вічної,
Підперезенані вітром сполоханим із свистом ворога.
І у кожного в серці лютує віхола днями, які незлічені.
Хотілося б спокою трохи нам, але за Україну вистоїм навіть хворими.
І за пазухою в кожного Бог сидить, не вистачає на броніки.
Один одному світла бажаємо навіть в підвалах скручені.
Скільки наших запишуть слідів у цю нескінченну хроніку?
Ми так не тішимось вашими Раями, як рідними українськими кручами.
Занесло багатьох за океани, за тисячі миль від дому.
Може десь намагаються наново життя безтурботне кувати.
Але кожен новий світанок нам щоразу нагадує хто ми.
Ми діти з кривавими ранами — за кожну знищену хату.
За кожну дитячу ляльку, яка у крові втонула.
За кожну зелену стеблину під ногами цих виродків втоптану.
В Парижі, Римі, на Мальті, у Празі або Стамбулі:
Ми віримо в Україну. Ми любимо Україну. І молимося за тих, хто за неї зброєю та окопами.
Анна Вітерець
219 viewsedited 19:18
