#словодня Слова з КА́ЗНА- КА́ЗНА-ВІДКО́ЛИ — невідомо з якого | Мова – ДНК нації

#словодня Слова з КА́ЗНА-

КА́ЗНА-ВІДКО́ЛИ — невідомо з якого часу. «Оцей виснажений, казна-відколи не голений, півроку не стрижений чоловік .. нічим не нагадував того завжди витончено зодягненого чепуруна-геолога» (І. Білик).

КА́ЗНА-ДЕ — невідомо де. «Дурний був, то й носило мене казна-де! А порозумнішав – додому повернувся» (Валерій Шевчук).

КА́ЗНА-ЗВІ́ДКИ — невідомо звідки. «Раптом казна-звідки з'явилася Марійка, що якось непомітно замішалася між хлопцями» (К. Гриб).

КА́ЗНА-КОЛИ́ — невідомо коли; дуже давно. «Ту браму вони зробили ще казна-коли, – пояснив дід, – як запасний вихід, коли треба порятуватися від небезпеки» (із журн.).

КА́ЗНА-КУДИ́ — невідомо куди. «Залізли по темному казна-куди, – відповів мій приятель» (Олесь Досвітній).

КА́ЗНА-ХТО — невідомо хто. «Тоді Людмила була в дранті й нагадувала казна-кого: робітницю чи ратайку» (І. Білик).

КА́ЗНА-ЩО — невідомо що; щось нерозумне; нісенітниця, дурниця. «З погодою коїться казна-що, і знову ж скажені оці нальоти суховіїв…» (О. Гончар).

КА́ЗНА-ЯК — абияк; погано. «На вихрястій голові [Хоми] казна-як тримається картуз» (О. Довженко).

КА́ЗНА-ЯКИ́Й — абиякий, поганий. «Господар з Юзя Крапивницького був казна-який» (С. Чорнобривець).