Чому Україна має розірвати відносини з Білоруссю Лукашенка? П | УП. Кляті питання

Чому Україна має розірвати відносини з Білоруссю Лукашенка?

Політика особливого ставлення до режиму Лукашенка, яку проводив Київ, колись справді мала сенс. Проте зараз аргументів на користь цього більше не існує. І тому ми маємо розірвати усі відносини з країною, з якої на нас летять російські ракети та яка надає свою інфраструктуру та допомогу Росії у цій війні. Пояснюємо:

1. Київ і досі намагається відмежовувати владу Росії та її філію у Білорусі. Ми ведемо запеклу боротьбу з армією РФ, але при цьому підтримуємо дипломатичні відносини з Білоруссю, яка сама заявляє про єдність своєї армії з російською.

2. Те, що у Мінську досі працює посол України, звучить ще більш безглуздо, якщо згадати, що Україна не визнає легітимність Лукашенка та його уряду. Білоруських дипломатів в Україні немає ще з березня, тож прагнення Києва зберегти відносини з північним агресором є одностороннім.

3. Політика особливого ставлення до режиму Лукашенка, яку проводив Київ, колись справді мала сенс. Тоді Мінськ маневрував на міжнародній арені та намагався не впасти в обійми Москви, а обережність України лишала простір для такого маневру.

4. По-перше, Білорусь тоді так і не визнала "російський Крим", а особиста помста Лукашенка могла мати саме такий наслідок. По-друге, Лукашенко тоді ще не визначився, чи надасть він Москві свої військові бази для агресії проти України. По-третє, Україні була потрібна економічна співпраця та торгівля з Білоруссю.

5. Зараз цих аргументів не існує. Торгівля практично відсутня, а за ключовими для України напрямками повністю відсутня. Анексію Криму Лукашенко підтримав ще торік, коли публічно "визнав" півострів російським. Питання з військовою співпрацею Мінська та Москви зняте остаточно.

6. Україна має розірвати відносини з режимом Лукашенка. Цілком нормально зробити політичну заяву, що ми розриваємо зв’язки з нелегітимним диктатором, а не з білоруським суспільством, адже Зеленський неодноразово підкреслював відмінність між ними. А одночасно – визначити принаймні для себе, хто буде виразниками інтересів цього суспільства.