Що нам розповіла Світлана Тихановська? Про те, як Україні не | УП. Кляті питання

Що нам розповіла Світлана Тихановська?

Про те, як Україні не втратити зв'язок із народом Білорусі, чому народ і Лукашенко – не одне й те саме, чи соромно білорусам за те, що їхній режим допомагає Росії вбивати українців, і чому президент Зеленський досі не відповів на звернення Тихановської – читайте в інтерв'ю "Українській правді". А тут кілька цитат:

Про можливість вступу Білорусі у війну: Режим Лукашенка вже офіційно вступив у цю війну. Коли ми говоримо про білоруську армію, я думаю, що більша ймовірність вступу білоруських військ була в лютому, коли Лукашенко також був упевнений у цьому бліцкризі, як і Путін, як і Кремль. Але вже тоді було зрозуміло, що у білоруській армії немає антиукраїнських настроїв.

Про потенційну військову відповідь України по території Білорусі: Я розумію, що, якщо знову ракети полетять з території Білорусі, українці й Україна мають право атакувати у відповідь. Саме тому наше завдання – запобігти вступу білоруських військ на територію України.

Про план військового захисту: Наш план "Перемога", над яким зараз працюють силовики, які вийшли зі структур 20-го року, він про блокування важливих стратегічних об'єктів. Це також посил і для нашої армії, що у разі, якщо вже буде віддано наказ, у вас уже буде в Україні до кого приєднатися, яким чином ви можете спрямувати зброю проти тих, хто досі у військовому плані підтримує Лукашенка.

Про повалення режиму Лукашенка: Наше завдання зараз готуватися до того моменту, коли ми відчуємо слабкість Лукашенка. Він уже слабкий, але це ще не той критичний момент, щоб ми виступили єдиною силою з усіх фронтів.

Про контакти з Зеленським: Будь-який неправильний крок, як здається Адміністрації Зеленського, може викликати необачні кроки з боку Лукашенка. Але війна все одно закінчиться перемогою України. І зараз, не налагоджуючи контакти з демократичною Білоруссю, така думка буде у білорусів, що Україна буде готова далі співпрацювати з Лукашенком.

Про почуття провини: Гадаєте, нам не боляче, не соромно через те, що з території Білорусі атакували, стільки жертв було через те, що з території Білорусі летять ці ракети? Та соромно нам, звичайно. І ми розуміємо, що, можливо, не дотиснули, не вистояли до кінця у 20-му році. Але на одній провині далеко не поїдеш. Зараз найголовніше – це не поділити наші нації, щоб ми не стали ворогами одна одній.