Що нам розповів Аркадій Островський з 'The Economist'? 'Украї | УП. Кляті питання

Що нам розповів Аркадій Островський з "The Economist"?

"Українська правда" вирішила поговорити з міжнародним редактором "The Economist" Аркадієм Островським, який до того довго працював репортером "Financial Times", а останні 8 років висвітлює українські події. У цьому інтерв'ю Островський розмірковує про суб'єктну Україну та "несуб'єктний" НАТО, відлуння Карибської кризи, мирні переговори та про те, чи може Путіна спіткати доля Гітлера.

Інтерв’ю за посиланням, а тут кілька цитат:

Про небезпеку внутрішніх чвар: Мені здається, Україну ззовні зараз перемогти неможливо. Внутрішньо підірвати, напевно, можна. Тому єдність така важлива – і сьогодні, і після перемоги. Критично важливо, щоб Україна не лише повернула собі всі окуповані території, відбулася не тільки в територіальному сенсі, а й у сенсі цінностей, перезавантаження соціальних інститутів, іншого життя.

Про те, як змінився Зеленський з березня: Порівняно з першими днями і тижнями війни, коли все було на адреналіні, зараз помітно, що Зеленський увійшов в інший ритм. Він розуміє, що це не спринт, а марафон: бігти доведеться довго, і потрібно розраховувати сили.

Про те, які книжки читає Зеленський: На його робочому столі сьогодні лежать книжки і, судячи з усього, це не реквізит, він їх дійсно читає. Одна з них – "Нарис історії українського народу" Михайла Грушевського. Друга – "Гітлер і Сталін. Тирани і Друга світова війна" Лоуренса Ріса.

Про тонку шкіру Зеленського: У нього тонка шкіра. Він відчуває все, що відбувається, нутром, нервами. Це в ньому від акторської природи в хорошому сенсі, тому що акторові потрібно бути реактивним. Завдяки цьому в нього зберігається безпосередня реакція на ті обставини, в яких він опинився. Він інтуїтивно відчуває свою аудиторію, ловить її флюїди, заражається від неї, артикулює її емоції.

Про загрозу нового наступу на Київ: Російські військові усвідомлюють, що політики ні про що не домовляться, що у них не буде кількох років замороженого конфлікту для переозброєння. При цьому поставленого завдання ніхто не скасовував, і Путін й надалі вважає, що може перемогти. Тому логічним є висновок про те, що російські війська зроблять ще одну спробу контрнаступу найближчими місяцями. При цьому ні Залужний, ні Сирський, ні західні союзники не говорять, що російській армії це вдасться. Питання в тому, чи зможуть вони перешкодити ЗСУ перегрупуватися, відновитися і почати новий великий контрнаступ.

Про те, як може завершитися війна: 60 років тому після Карибської кризи в США виникла доктрина, суть якої полягає в тому, що людину за кермом країни, яка володіє ядерною зброєю, не можна ставити у стан вибору між поразкою і застосуванням цієї зброї. Сама ситуація такого вибору – вже неприпустимий ризик. Нічого на зміну цій доктрині за 60 років поки що не прийшло. (…) Усі розуміють, що у цієї війни не може бути фіналу, який був у 1945-му. Не може бути радянського прапора перемоги над Рейхстагом. Тоді чий прапор має бути над Кремлем? Над Кремлем насправді може бути лише прапор противників путінського режиму. Тобто війна по-справжньому може закінчитися тільки всередині Росії.